Автор: Александр Чубаров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-04-24 10:07:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дзвони

Скажи мені, Боже, чом дзвони не грали,
Коли біля моря, ми - мирні вмирали?
Чому, милий Боже, без зойків вмирали?
Невже ми війни від сусідів чекали?
Чи звірства, та вбивства для себе
бажали?
Скажи мені Боже, чом дзвони не грали?

А може ті дзвони від того не грали,
Що правду за дійсність давно не
вважали,
Допоки у полі гармати мовчали.
Допоки руїни людей не ховали...
Не чули біди, а ті дзвони мовчали.

А зорі весняні сльозами вмивалися.
Хати і будівлі вогнями займалися.
Від болю людського земля занеміла,
Бо кожного дня на ній битва гриміла.
Бо кров'ю людською дорога рясніла.
Росла кожен день на могилі могила.

Кружляють під хмарами чорнії круки.
За що ми повинні терпіти ці муки?
Війна спонукає людей до розлуки.
Страждають усі: і батьки, і онуки.
Зів'яли в яру ті зеленії луки...
Принесли біду до нас чорнії круки.

Від горя того матері посивіли.
Ми миру для міста і себе хотіли.
Верби біля річки додолу схилились.
Невже ми не щиро до Бога молились?
Таку мабуть вибрали ми собі долю,
Між корою з рабством, свободу і волю.

История cоздания стихотворения: