Нет статуса

Автор: Юрко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-08-26 20:45:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Страх

У нього різні обличчя. Настільки різні, що іноді навіть
неможливо
одразу розібратись, що саме з ним ти маєш справу. Він може
маскуватися дуже добре. Він завжди шукає собі союзників -
йому
конче необхідна підтримка.

Ось хлопець із завзяттям пояснює, що він зовсім не
відмовляється
воювати, ні, навпаки, він цього прагне! От просто в нього
командир
поганий, призначте йому іншого командира, і він ух! Одразу піде
на
передову, з хорошим командиром, не з тим що є! Вже зібрав
навколо
себе цілий мітинг, вже сформувалася група підтримки, вже
декілька
людей йому активно підтакують, вже більшість вагається, а та
меншість, яка намагається нагадати іншим про обов'язки та
здоровий
глузд, вже ризикує отримати по пиці.

А ось хлопці відмовляються йти в окопи доти, поки їм не
дадуть з
собою додатковий сухпай. В обіцянки доставляти їм їжу вони
не
вірять, ось жеж, минулого тижня у середу обід не привезли,
значить
його і завтра точно не буде! Те, що у понеділок, вівторок, четвер,
п'ятницю, суботу та неділю обід був, неважливо, його не було у
середу,
це головне зараз!

У страха завжди є сотні вагомих причин, які не дозволяють
йому
воювати: погана зброя, нестача, чи недостатня якість одягу,
відсутність нашатирю в аптечці, "некомпетентність"
командування,
недовіра до сусіднього підрозділу, що воює на лівому фланзі, чи
то до
саперів, які тут нещодавно розміновували.

І тільки той страх, який не ховається, може викликати повагу.

Хлопець, який сидів в бліндажі під артилерійським обстрілом,
мабуть
злякався так, як ніколи в житті не лякався. Він плакав, тремтів
та
безперервно читав якись молитви. Коли поранило товариша
поруч -
він його витягнув. Тягнув під обстрілом, плачучи, тремтячи та
читаючи
молитви. В госпіталь потрапив разом з тим хлопцем, якого
тягнув, з акубаротравмою та
нервовим зривом, чи як це там ще у медиків зветься,
повернувся за
чотири дні, і питає:
- Я нічого взагалі з того дня не пам'ятаю. Я втік?
- Ні.
- Фух, слава богу, бо я БОЯВСЯ що я втечу!

История cоздания стихотворения:

2

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 204

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Олександр Худолій

Дуже добре!

2023-03-16 23:06:48

Ніна Трало

Страх - це інстинкт самозбереженні, але в даному віипадку це вже стан афекту: людина не пам'ятає що робила,що відчувала, як поводилася... Таке треба лікувати.
Дякую автору.

2022-11-22 12:59:58

Юрко

І я вам дякую

2022-11-22 22:14:03

Сенилга

пам ятаю цей опус і навіть свою репліку..., та добре
Боятися треба вміти, щоб не панікувати.

2022-09-19 20:29:30

Радонька

Дякую, Юрко, за ваші оповідання. Це страшно, жахливо, але це правда. І ми повинні їх знати.

2022-09-01 15:34:54

Владимир Новак

Страх - це природній інстинкт самозбереження, лиш ідіот його не має. Але ж ми люди - не тільки інстинктами живемо.

2022-09-01 10:55:56

Денис Нарбут

страх має велику силу, але хоробрість ще більшу! цікаво було прочитати

2022-09-01 10:44:05

Володимир Шатровський

Так, Юрко, якщо усвідомлюєш, що у тебе є страх, і він дошкуляє, то з ним можна боротися

2022-08-29 10:53:52

Юрко

Не всім, не завжди та не всюди. Та і не зовсім в усвідомленні тут справа.
Ти чи береш на себе відповідальність за свій страх, чи намагаєшся перекласти її на когось іншого, ось в чому питання.
Ухилянти прекрасно усвідомлюють те, що їм страшно, але ніколи в цьому не зізнаються. Завжди хтось винен.

2022-08-29 12:41:42

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений