Автор: Юрко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-28 17:01:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ранок

Ніч була світлою, місяць напівнеба, світить настільки яскраво,
що не видно зірок.
Саджуся в автівку, розвертаюся, стартую. Все видно як вдень,
навіть фари не потрібні.
Зустрічні фари. Доводиться теж ввімкнути світло - треба
позначити себе на дорозі, щоб з тим довбойобом розминутися.
У світлі фар все раптом стає розпливчастим, ніяк не навести
різкість, таке враження, що у машини запотіло скло. Вмикаю
пічку, обдув скла - не допомагає. Все таке саме розмите, як на
хуйовій акварелі. Це не скло запотіло - це туман!
Доїхав, ввимкнув фари, виліз. Місяць ледь вгадується десь в
небі, все навколо огорнуто в напівпрозору вату. Де поділася
світла та ясна ніч?
Слизькі сходинки, мокрий місточок, вода рухається під ногами.
Ніякої тиші - вітерець рухає воду, на воді мрижі, вона об місток
дзвенить.
Лівроуч, на віддаленні гримить міст, по якому проїжджає
черговий довбойоб, котрому не спиться.
Рація з'їхала з глузду, ще один довбойоб бродить по позиціям
туди-сюди, не може знайти дорогу до Орла, чувак конкретно
плутає право-ліво, і Ф***т з Міхою разом намагаються
спрямувати його, куди йти. Ф***т командує Міхє зробити
постріли, командує довбойобу йти в бік пострілів, той пиздує в
протилежний, доходить до старого затопленого Покера, та
починає займати там кругову оборону.
Але ж вода дзюнькає заспокійливо. З абсолютної темряви
починають поступово проявлятися риси берегів, дерев,
будинків.
Не дуже сильний, але стійкий вітерець дає сподівання, що туман
розвіється, та буде шанс побачити сонце.
Поступова зміна кольорів з чорно-синіх на сіро-білі, світає, але
кольорів не додається. Ранок трапляється в якомусь
монохромному світі.
Все загорнуто в сіру вату. Ані блищинкі, ані яскравинки.
Сподівання на те, що вітерець впорається з туманом тануть,
туман -ні.
Руки змерзли тримати телефон, пора їхати. День розпочався.

История cоздания стихотворения: