Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2017-03-07 19:22:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Сивокорі мої ясени,
Що стоять край села на дорозі.
Зажурилися дуже вони
І боротися з вітром не в змозі.
Дошкуляють холодні вітри,
Не захищені там хмільниками,
Одинокі мої ясени,
Я думками сьогодні із вами.
Пам’ята́ю: було́ як коли́сь -
Всі тихе́нько собі підроста́ли.
Гіллячка́ми тягну́лись увись
І біди ще тоді ви не знали.
Були прихистком ви для людей,
Що тоді в хмільниках працювали.
Були свідком чарівних пісень,
Від дощу і від спеки спасали.
Та пройшли, промайнули літа -
Всю шпалеру зрівняли з землею.
То ж дорога вже інша – не та,
Ясени лиш стоять понад нею.
Вже не створюють тіні вони,
Не щебечуть там птахи у кронах..
Одинокі мої ясени,
Ви приходите часто у спомин.
История cоздания стихотворения:
Душевно откликнулось,
дорогая Жанетта! С теплом души к твоей душе, |
Рецензия от: Елена Максимова 2024-03-29 08:55:12 |
Один, услышав,
утвердился... Другой, напротив, обозлился,- Их, к сожаленью, большинство... Иисус собрать детей стремился, А сатана над Ним глумился, Распространяя ложь и зло!.. Так и сегодня происходит. Не научился мир любви!.. Святую Истину находит Душою кроткий в эти дни! |
Рецензия от: Василий Омельченко 2024-03-29 07:39:50 |
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |