Автор: Николай Ничипорук
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2016-03-24 11:36:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
(Угорська народна казка)
Жила колись бабуся
Старенька – престаренька.
І я не помилюся,
Якщо скажу щупленька.
Вона жила чимало
Уже на світі років,
Вмирати не бажала
І зберігала спокій.
І пристрасть вона мала
Скарби складати в скрині
І вже їх наскладала –
Не перелічиш нині.
Вона жила самотньо –
Не мала спадкоємців.
Отож цілком природно –
Щеміло її серце,
Що ось прийде неждано
До неї смерть з косою,
Залишить, що придбала,
Її хапне з собою.
То так воно і сталось:
Ця смерть вдалась до драми,
Косою розмахалась,
І торохтить кістками.
Бабуся заволала:
«Залиш мене, будь ласка!»
А смерть відповідала:
«Твоя скінчилась частка».
Бабуся все благала:
«Ну дай хоч кілька років,
Бо це мені замало.
Ну дай же серцю спокій!»
А смерть відповідала:
«Із списку вартих жити
Я викреслити мала
Тебе. То що ж робити?
Нема тебе у списку –
В наявності не буде.
Труна тобі колиска
І світ тебе забуде».
Бабуся не спинялась,
Бо їй хотілось жити.
Хоча б на рік прохалась.
Бабусю не спинити:
«Хоч тиждень дай пожити,
Або хоча б до завтра.
Ти маєш пожаліти.
Чи я ж того не варта?»
Погодилась кістлява
(Смерть також має серце):
«До завтра – інша справа,
Я не така вже вперта».
«Пиши , смерте-зірко,
Ти власною рукою
(Ось крейда) на одвірку,
Що завтра я з тобою…»
Смерть, «завтра» написала:
«То ж завтра будь готова! –
Погрозливо сказала –
Хай буде чесне слово».
Лиш засвітився ранок,
То й смерть не запізнилась –
Уже прийшла на ґанок,
Здивовано дивилась:
«Ти й досі не готова?
Ану збирайся швидше!»
«Про що твоя розмова? –
Ти до дверей стань ближче!
Сама ти написала
Хороше слово – завтра,
Ще завтра не настало,
Аж завтра буде завтра».
Й на завтра смерть з’являлась,
Як то напередодні.
Бабуся дивувалась:
«Чому прийшла сьогодні?!»
Огидів напис смерті,
Схопила смерть ганчірку,
Щоби безслідно стерти
Те «завтра» із одвірку.
Тепер уже бабуся
Металась по куточках
«Ну де ж я схоронюся?»
У льоху з медом бочка.
Бабуся в бочку швидко
Залізла і накрилась.
Гадає: «тут не видко».
Та мабуть помилилась.
Пронюхає кістлява.
Зашиюсь я в перину.
В перині – інша справа…
Таким врятуюсь чином.
І тут почує нюхом.
Тікати треба звідси». –
Вся обліпившись пухом,
Тай ну з перини лізти
А смерть уже стояла,
Винюхуючи жертву
І руки простягала
Бабусю взяти мертву.
Та замість неї встало
Чудовисько космате.
«Рятуйте!» - заволала
І кинулася з хати.
То ж смерть із переляку
Забігла за край світу.
Ні вісточку ніяку
Не шле, а ні привіту.
Бабусеньці нівроку.
Вона жива, здорова,
Якщо за довгі роки
Не вмерла випадково.
История cоздания стихотворения:
Когда я изучал язык эсперанто, я старался прочесть как можно
больше книг на эсперанто. В книжном магазине я увидел
книжку «Hyngaraj popolaj fabeloj», то есть венгерские народные
сказки. Я набросился на эти сказки. Много раз читал их и
перечитывал и решил пересказать их в стихотворной форме.
Вот список моих сказок
1. Лягушка
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=263612
2. Всезнающий Йошка
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=222996
3. Дочь пастуха
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=262703
4. Бабуся і смерть
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=202419
5. Принцесса страны восходящего солнца
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=263657
6. Бравый солдат
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=266005
7. Золотая палочка
https://www.stihi.in.ua/avtor
.php?author=49183&poem=268784
8. Золотая стрела
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=342490
9. Диар-эс-Саада
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49183&poem=293250
Цікавий сюжет. Успіхів Вам, Таісія, творчого натхнення. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:06:39 |
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |