Автор: Николай Ничипорук
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2016-04-20 21:07:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сиваш

Сиваш. На карті він – затока.
Я вперто морем його зву.
Хоч хтось і скаже ненароком:
«Не звуть же деревом траву.»

Траву не звуть, а цю затоку
Не важко з морем порівнять,
Хоч не широку, не глибоку,
Що містить певну благодать.

Затока – це частина моря.
Що в морі можете знайти,
Затока все в собі повторе,
А далі заськи їй піти.

Але ж Сиваш самодостатній.
Чужих він не позичив рис,
Він вмістом дуже благодатний,
Він пестить душу й тіло й ніс.

Той запах, що дарують хвилі
І невагомість на душі,
І сольові налоти білі –
Все разом в морі-Сиваші.

На островах аж стати ніде –
Несуться чайки без кубла,
Лиш ямку вигребе для виду
І вже гніздечко здобула.

Вона нелякана, на волі –
В проміжку неба і води.
Живе в надводному роздоллі,
Літати вільна хоч куди.

Що за принадність мілководдя!
Ідеш мокаючи ступні,
А під тобою та ж безодня,
Неначе небо в глибині.

Перевернувся синій купол,
Під дрібрі брижі опустив
І синій фон, і хмарок купи,
І глузд в тобі заворожив.

Маленькі хвильки зупинились,
А небо й хмари із-під ніг
У бік нестримно покотились
І ти отямитись не зміг.

Зажмурся, сядь в такому разі
(Куди лихий тебе заніс?),
Кинь відчай, стверджуйся в відвазі
І розберись: де верх, де низ.

Тобі здалось що ти – комаха
В безмежнім просторі летиш.
Ти схоменись, позбався страху,
Свої ілюзії облиш.

І знов навколишність засяє.
Іди тепер до глибини.
Вода прозорістю вражає,
Очам відкриті таїни.

Бичків юрба круг ніг гасає
І кожен жадібний бичок
Живця, як ласощі шукає,
Бо прагне першим на гачок.

Принаймні кажуть так рибалки…
Як тут ловили лобана!
Про рибу цю я чув ще змалку,
Що поміркована вона.

Коли на воду постелити
Плавучі смужки з рогози
(Це слід при місяці робити),
То тінь затьмарює низи.

Від смуги до самого дна
Із тіні ніби утворилась
Стіна в уяві лобана
І риба враз заметушилась.

А цю уявну перепону
Лобан долає перестрибом –
Щодуху він летить з розгону
І ось в рогожці уже риба.

І мілина, і сіль, і чайки,
І несчисленні острови,
Дотепні вигадки рибалки –
Всі ці ознаки зважте ви.

Кому без моря жити – горе,
Великих їм образ завдаш,
Затокою назвавши море,
Що називається Сиваш.

История cоздания стихотворения: