Автор: Николай Ничипорук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-25 16:32:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Всі джунглі наповнені жахом.
Істота усяка там хижа.
Під віттям густим, як під дахом,
там кожен для кожного – їжа.
Великий з’їдає малого.
Маленькі гуртом набігають.
Юрба підступає до нього,
гуртом по крихтині з’їдають.
Такі там червоні мурашки.
Не можна їм протистояти.
Такі в них жорстокі замашки,
що з ними вже зась жартувати:
Від звіра залишать лиш кості,
від дерева – стовбур безкорий.
Вони не виказують злості,
а просто їдять без докору.
Їх зграя на полум’я схожа,
червона метка і бурхлива,
в ній шурхіт сприйнятися може,
як вогнища буйні пориви.
Це враження створює зграя,
що скупчилась шаром товстезним,
(аж п’яді завтовшки сягає) –
біда навіть сильним, кремезним.
Від зграї хто може – тікає.
Лише жалюгідні рослини…
Їм тут порятунку немає –
Приречені всі до загину.
Кочують по джунглях мурашки.
Здаля їх наближення видко.
На душах у мешканців важко.
Впадають у паніку швидко.
Хоч мешканці – різного роду,
сваритись їм тут недоречно.
Вся живність приходить до згоди,
відкинувши геть ворожнечу.
Дійшовши до мирної згоди,
тікають усі в Амазонку.
Всі дружні з лихої нагоди
В душі налаштовані тонко
Змія не кусає звірюгу,
його крокодил не ковтає,
там кожен є кожному другом,
на дружбу біда обрікає.
Та все ж не без виродка в світі.
Знайдеться і той, що їх лихо
собі пристосує як сіті,
отримає здобич на втіху.
Така в Амазонці піранья.
Втікач їй годиться як їжа,
у неї єдине бажання –
отримати живлення свіже.
Ось буйвіл, що в воду по шию,
без тями, забіг з переляку,
невдалу він мав в собі мрію,
він рибі сподобався смаком.
Уносяться в сторону гирла
оголені буйвола кості,
подалі від рідного тирла.
Тепер там непрохані гості.
Коли вже нічого живого,
під шаром мурах не лишилось,
тоді вже в подальшу дорогу
навала мурах покотилась.
А тут залишилась пустеля.
Сюди втікачі повернулись,
ділились на панство і челядь,
а дружба недавня забулась.
***
А що ми, істоти розумні?
Чи дружними в скруті ставали?
Чи ставили братство під сумнів,
тоді, як котились навали?
Були в нас і дружба, і розмир,
були і непевні вагання,
хтось нас закликав мати розум,
була і нахабна «піранья».
З біди ми знаходили вихід.
Був шлях від неправди до правди,
але це не зводить до втіхи,
Не ствердився шлях цей на завжди.
История cоздания стихотворения:
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення! |
Рецензия от: Мишигас 2024-03-28 10:18:48 |
Сонечко моє, ти знову
поряд, погляд зігріваючий ловлю. Аж до краю повнить насолода, бо тебе я сонечко люблю. |
Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-03-28 10:03:11 |
Грішимо перед людьми , а
прощення просимо в Бога.
Господь каже :" Йди
і перше кайся перед
ближнім, якого ти
образив, виправ там все,
що накоїв, і тільки тоді
Я прийму твоє покаяння, і
прощу тебе!" Дякую , Лесю, хороший вірш. Благословінь Вам ! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-03-28 09:59:17 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |