Автор: Вокисон
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-02-03 20:33:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самотні білі хмаринки (13-18)

13
Жебрак-філософ дрімає біля огорожі цвинтаря
Сюди привело його бажання усамітнитися
Ніхто не розуміє історій  беззубого старця
Про страждання та подолання,
Про час проявів безсмертної душі.
Сюди привело його бажання усамітнитися
Ніхто не розуміє історій  беззубого старця
Про страждання та подолання,
Про час проявів безсмертної душі.
Уві сні не болить забій на тем’ї
Від каменю, що жбурнув на базарі дурний хлопчисько.

14
Життя наші подібні до піщинок,
Що встилають початок океану.
Вітер й хвилі піднесуть пісок до прибою,
Захоплять у вир. І немає серед смертних
Подібного до Бога, чий задум невідомий.

15
Старий дід давно мовчазний.
Роки множать незнайомі обличчя.
Й про що говорити з тими,
Хто ще не визнає беззвучних прикмет небуття?

16
І от можливо ще хтось,
У інших простірах перебуваючи,
Роздивляється стародавні зображення,
На яких майорять наші обличчя й  силуети.

17
Совість привела його на цю війну,
Де перериваються життя, здіймається земля, Смерть кидає погляди безжальним залізом
Та для старого воїна, його бойові побратими мов сини. Живий після тяжкого бою, йде він серед поріділого строю. Й не у
силах стримати сліз своїх.

18
Камінь з відбитком сандалії,
Добутий із самих надр,
Тримає слідопит у натруджених руках.
Хто це проходив тут вічність тому,
Коли не було написано Священних книг?

История cоздания стихотворения: