Автор: Всеволод
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-06-25 05:35:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кримська легенда

На долю випало одним батькам
Трьох дочок мати.
Найстарша – звалась Тополина – низькувата
Була, і волю даючи тонким рукам,
Давала часто буханці батькам:
- По вашій волі я така карликувата!

Середня дочка звалась Абрикоса.
Була білява, гожа,
Та лаяла батьків: ,,Якби,як рожа,
Червоні щічки мала й жовті коси,
До мене б сватались багатії грекоси.
А я у вас – немов мукою припорошена!”

Найменшая – Верба – була смішлива,
Та кожен вечір нила:
- Мене зродили ви, як місячнеє мливо
Було уповні, тим така я жартівлива.
Зродили б вдень і – диво,
Була б я  тиха , чарівлива.

Батькам набридли врешті кпини
І на ранковій зорі
Вони пішли і довго жили в горах.
Та важко матері без голосу дитини.
Отож у гості до дочок в свою вітчину
Спустились ввечері батьки поміж горбів.

Зайшли у дім. Але дочки
Були в той день сердиті.
Отож батьків одразу стали бити:
- Оце за те, що породили уночі!
- Оце за малий зріст! – А цеє вам, сичі,
За те, що щічки не змогли мої збагрити!

- Батьки накрили голови руками:
- Хто-небудь, порятуйте!
-Ми ваші предки, ми незримо є присутні.
Такого не було між нами.
Свій присуд слухайте, безпутні!

- Високий зріст хотіла, маєш, Тополино,
Радій – струнка, висока будеш деревина.
Та квіт нізчимний проросте із вітів – рук,
В тобі гніздитися лиш буде ворон-крук.

Червоних щік бажала, маєш, Абрикосо,
Ти будеш деревом гінким, червонокосим.
Змагатись люди будуть за червоний плід,
Трусити стовбур та ламати пальці віт.

Вербо, ти лишиш, як хотіла, щирий сміх.
Ти будеш деревом, сумнішим від усіх.
Розпустиш жовті, як дівча у горі, коси,
Твій ранній квіт не раз поб’ють морози!..

Дівки злякались, вибігли із хати…
Стоять три дерева, а дочок не видати.

История cоздания стихотворения: