Автор: Всеволод
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-12-04 10:31:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Легенда про солов’їв.

                     1.
Горіли хати й околоти,
Сокири, вила били бронь.
В село ввірвалася кіннота,
Стрибали коні над вогонь.

Летіли з даху довгі стріли
З важких опечених долонь.
Ординці падали, горіли,
Прокляттям дим жбурляв вогонь.
                      2.
Як охопила двір імла,
Зчепився із ордою тато,
В стан мами влучила стріла
І діти кинулись тікати

З села у ліс, між плач, між дим…
Позаду крик:„Го-го! За ним!”
Побігли діти у болото –
Туди не сунулась кіннота.

З болота вийшли в чагарі…
Вже вечір на однім крилі,
Та загубилися стежки.
На часі нічка…і вовки…
                  3.
Найстарший брат сопілку взяв,
Заграв, хор діток заспівав
Богам веснянки та хвалИ
За те, що лихо відвели.
Заслухавсь Мурашиний Лев,
Дріади вийшли із дерев,
Наяди вийшли із струмків.
Болотний бог вподобав спів
Та до Ярила помоливсь,
Щоб той дозволив йти у ліс,
Святого хліба діткам дать,
Стежину вірну показать.
                   4.
Сказав Ярило:„Боги ми,
Забороняю буть з людьми,
Бо про грабіжництво ідей
Ще наберемось від людей!
За спів не лишу дітлахів”.
…Перевернув їх в солов’їв.
Весною в кожному селі
Співають пташечки малі,
Як діти, пісню голосну
Про тата, маму і весну.

Найбільше лихо – й те минає.
Про радість соловей співає!

История cоздания стихотворения: