Паталаха Всеволод

Автор: Всеволод
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-14 13:32:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Онук царя Дадона

                                  Жил-был славный царь Дадон.
                                  Смолоду был грозен он
                                   И соседям то и дело
                                   Наносил обиды смело.
                                             (А.С. Пушкин)
                         І
Жив-був цар. Все чухав спину:
Дід його Дадон країну
На війну, як пса, тягав,
Срібло-злото загрібав.
Згиб з синами він, обиди
Пригадали враз сусіди.
З чотирьох сторін прийшли,
Край по нитці рознесли.
Принца-внука знать сховала
Та царем його обрала.
Він на трон у хаті сів,
Бо палац король спалив.
Виріс цар, став чухать спину:
- Як з колін піднять країну?
Злидні в місті та в селі,
Не шанують королі.
(Пропаде, мовляв, як сон,
Цей царьок, як дід  Дадон).

Ніч прийшла. В опочивальні
Цар розкидав карти гральні.
Чорну свічку вкинув в піч…
Хвацько свиснувши, як бич,
Чорт з’явивсь в опочивальні.
Сів хвостом на карти гральні:
- Що бажає внук Дадона?

- Хочу мать Яйце Дракона!

-Срібла-злота треба тонну,
Щоб придбать Яйца Дракона.
Срібло-злото вигрібай
Чи дрібничку – душу – дай!

- Згоден дать тобі за гріх
Душі конюхів моїх!
Відробляють хай зарплату!

- Дбаєш ти про слуг, як тато!

У вікно метнувся біс
І Яйце царю приніс.
Пляшку пінного розпили,
Кров’ю згоду окропили.
Канцлер, хитрий, наче лис,
У архів її заніс.
Там печаточку приклав
І нечистому віддав.

                  ІІ
Ніч за нічкою котилась.
У теплі Яйце розбилось.
Гралось в нім Драконеня,
Як лускате кошеня.
Цар, як тато рідний. дбає:
Їсти дасть, заколихає.
Вчить читать складні слова
Про свої над ним права.
З ніздрів дим  „синок” пускає,
І рахує, і читає.
Титул має при дворі…
Стали заздрить королі!

                    ІІІ
Бачить цар – росте Дракон!
- Синку, слухай мій закон:
У казармі будеш жить
Та оружні вправи вчить.
Вивчиш зброю та пароль –
І чекай на нас, король!

- Обійму тебе я,тато,
І – на муштру, як на свято!
(Затискає царя в могутні пазурі)
-Царський син я, не солдат,
Щоб мене з палацу гнать!
Маю право теж на трон.
Отакий тепер закон!
(до придворних)
- Тільки муркнете. малята,
Як одразу з’їм я тата.
Весь палац спалю вогнем,
Ви підсмажитесь живцем!

Зарипів-заплакав трон,
Бо на нього сів Дракон.
А царя всадив на хвіст…
У розпуці канцлер-лис
Кожну нічку бачить сон,
Наче  „тата”  з’їв Дракон,
Сам царем себе обрав,
Ще й сурмити наказав.
- Щоб ти луснув, клятий кате,
Перш, ніж сядеш царювати!

                    ІV
Якось канцлера синок
Йшов до тата по урок.
Бачить: тягне в гору живо
Хлоп на ринок з кахлем фіру
Сам, як палець, без коня…
Він до тата: „Бачив я –
Йде по вулиці Самсон.
Зачекавсь його Дракон!

У лускатих є закон:
Герць не відхиля Дракон!
Майстра битися навчили,
Тегілей для нього зшили.
Свят-водою облили,
Зброю ясную дали.
Ледь сьорбнувши з кухля ель,
Шле він виклик на дуель.

Розкормив Дракона  „тато” –
Міг лиш бігать, не літати.
Змовк закличний гук сурем.
Бив лускатий в щит вогнем.
Майстер стріли в писок слав:
В вогнедишний ніс попав!
Врукопаш зійшлися двоє:
Майстра битись вчили вої,
А Дракон боїв не знав,
Як умів, так храбрував.
Тіло кіготь рве жорстоко.
Меч пробив Дракону око.
Монстр завив:,, Почуй мя, царю,
Тато мій і государю,
Дай мені останній шанс,
Чесно, слухать буду вас!"
Монстра в ланці закували
І руду тягать послали.
Цар за сина майстра взяв,
Бо дітей своїх не мав.

                    V
У палаці сміх та свято.
Пролилось вина багато.
Раптом з кухля чорт: „Тиране,
Духу вислухати стане?
Царську душу віддавай!"

- Гей! Угоду прочитай
Де печатки є мої:
Душі конюхів твої!

- Як пили ми згоду, вміло
Півпрозорим я чорнилом
До угоди дописав,
Щоби душу ТИ віддав!
Проявилося чорнило.
Віддавай-но душу, тіло!
На угоді кров твоя
І чекать не буду я!

                 VI
Канцлер встав: „Нахабний біс,
Ти не весь читаєш лист!
Як печатку я приклав,
Все збагнув та дописав:
Перш, ніж царську взяти душу,
Ти на Паску в храмі мусиш
Відстоять всю Службу Божу,
День вітатись з стрічним кожним:
- Жив Христос!
                           У ніч, небоже,
Обійдеш всі храми Божі,
Кожен образ цілувать,
Хрест Святий пошанувать.
Лиш тоді, що маш, будь ласка,
Забирай! За тиждень Паска!"

Заревів від люті біс,
Півхвоста собі відгриз.
Щез, немов у Бога гріх…

                   VII
Я читців прошу своїх:
Не живіть. як Дон-Кіхоти,
Але Монстрів не заводьте
Ні в дворі,ні в комиші,
Ні у серці, ні в душі.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 302

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму!
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-29 01:44:52
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.