Автор: Всеволод
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-14 13:32:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Жил-был славный царь Дадон.
Смолоду был грозен он
И соседям то и дело
Наносил обиды смело.
(А.С. Пушкин)
І
Жив-був цар. Все чухав спину:
Дід його Дадон країну
На війну, як пса, тягав,
Срібло-злото загрібав.
Згиб з синами він, обиди
Пригадали враз сусіди.
З чотирьох сторін прийшли,
Край по нитці рознесли.
Принца-внука знать сховала
Та царем його обрала.
Він на трон у хаті сів,
Бо палац король спалив.
Виріс цар, став чухать спину:
- Як з колін піднять країну?
Злидні в місті та в селі,
Не шанують королі.
(Пропаде, мовляв, як сон,
Цей царьок, як дід Дадон).
Ніч прийшла. В опочивальні
Цар розкидав карти гральні.
Чорну свічку вкинув в піч…
Хвацько свиснувши, як бич,
Чорт з’явивсь в опочивальні.
Сів хвостом на карти гральні:
- Що бажає внук Дадона?
- Хочу мать Яйце Дракона!
-Срібла-злота треба тонну,
Щоб придбать Яйца Дракона.
Срібло-злото вигрібай
Чи дрібничку – душу – дай!
- Згоден дать тобі за гріх
Душі конюхів моїх!
Відробляють хай зарплату!
- Дбаєш ти про слуг, як тато!
У вікно метнувся біс
І Яйце царю приніс.
Пляшку пінного розпили,
Кров’ю згоду окропили.
Канцлер, хитрий, наче лис,
У архів її заніс.
Там печаточку приклав
І нечистому віддав.
ІІ
Ніч за нічкою котилась.
У теплі Яйце розбилось.
Гралось в нім Драконеня,
Як лускате кошеня.
Цар, як тато рідний. дбає:
Їсти дасть, заколихає.
Вчить читать складні слова
Про свої над ним права.
З ніздрів дим „синок” пускає,
І рахує, і читає.
Титул має при дворі…
Стали заздрить королі!
ІІІ
Бачить цар – росте Дракон!
- Синку, слухай мій закон:
У казармі будеш жить
Та оружні вправи вчить.
Вивчиш зброю та пароль –
І чекай на нас, король!
- Обійму тебе я,тато,
І – на муштру, як на свято!
(Затискає царя в могутні пазурі)
-Царський син я, не солдат,
Щоб мене з палацу гнать!
Маю право теж на трон.
Отакий тепер закон!
(до придворних)
- Тільки муркнете. малята,
Як одразу з’їм я тата.
Весь палац спалю вогнем,
Ви підсмажитесь живцем!
Зарипів-заплакав трон,
Бо на нього сів Дракон.
А царя всадив на хвіст…
У розпуці канцлер-лис
Кожну нічку бачить сон,
Наче „тата” з’їв Дракон,
Сам царем себе обрав,
Ще й сурмити наказав.
- Щоб ти луснув, клятий кате,
Перш, ніж сядеш царювати!
ІV
Якось канцлера синок
Йшов до тата по урок.
Бачить: тягне в гору живо
Хлоп на ринок з кахлем фіру
Сам, як палець, без коня…
Він до тата: „Бачив я –
Йде по вулиці Самсон.
Зачекавсь його Дракон!
У лускатих є закон:
Герць не відхиля Дракон!
Майстра битися навчили,
Тегілей для нього зшили.
Свят-водою облили,
Зброю ясную дали.
Ледь сьорбнувши з кухля ель,
Шле він виклик на дуель.
Розкормив Дракона „тато” –
Міг лиш бігать, не літати.
Змовк закличний гук сурем.
Бив лускатий в щит вогнем.
Майстер стріли в писок слав:
В вогнедишний ніс попав!
Врукопаш зійшлися двоє:
Майстра битись вчили вої,
А Дракон боїв не знав,
Як умів, так храбрував.
Тіло кіготь рве жорстоко.
Меч пробив Дракону око.
Монстр завив:,, Почуй мя, царю,
Тато мій і государю,
Дай мені останній шанс,
Чесно, слухать буду вас!"
Монстра в ланці закували
І руду тягать послали.
Цар за сина майстра взяв,
Бо дітей своїх не мав.
V
У палаці сміх та свято.
Пролилось вина багато.
Раптом з кухля чорт: „Тиране,
Духу вислухати стане?
Царську душу віддавай!"
- Гей! Угоду прочитай
Де печатки є мої:
Душі конюхів твої!
- Як пили ми згоду, вміло
Півпрозорим я чорнилом
До угоди дописав,
Щоби душу ТИ віддав!
Проявилося чорнило.
Віддавай-но душу, тіло!
На угоді кров твоя
І чекать не буду я!
VI
Канцлер встав: „Нахабний біс,
Ти не весь читаєш лист!
Як печатку я приклав,
Все збагнув та дописав:
Перш, ніж царську взяти душу,
Ти на Паску в храмі мусиш
Відстоять всю Службу Божу,
День вітатись з стрічним кожним:
- Жив Христос!
У ніч, небоже,
Обійдеш всі храми Божі,
Кожен образ цілувать,
Хрест Святий пошанувать.
Лиш тоді, що маш, будь ласка,
Забирай! За тиждень Паска!"
Заревів від люті біс,
Півхвоста собі відгриз.
Щез, немов у Бога гріх…
VII
Я читців прошу своїх:
Не живіть. як Дон-Кіхоти,
Але Монстрів не заводьте
Ні в дворі,ні в комиші,
Ні у серці, ні в душі.
История cоздания стихотворения:
Вы можете поддержать автора донатом:
Приватбанк
4149 4991 4941 1942
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |