UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Всеволод
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-05-23 10:49:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Легенда про Мужа-Кореня
Колись, як Китай ще підводивсь на ноги,
Ще стопи Цзян Ну не топтали дороги,
На півночі краю жаданого сина
Зродила вельможі старому дружина
Й близнючку-сестру. Сльози ллялись з очей,
Як батько звелів: „Сина кликать Жень Шень,
Муж-Корінь! Я світу і вам провіщаю:
Він буде надія і роду, і краю.
Шляхетним зросте, мужнім, славним, багатим…
Про ймення дочки хай турбується мати!“
Зростає Жень Шень. Вже полює він вдало.
Дарунки приносить сестрі своїй Ляо
І учить її (бо батьки вже слабі):
- Дівчатам негоже блукать між юрби!
Заміжжя – то доля дівоча єдина.
Чекати на мужа ти в домі повинна.
Твій посаг найліпший у нашім краю.
Батьки тобі долю укажуть твою.
В селі недалечко жив староста; син,
Його Сон Шихо, теж у батька один,
Швидкий, гомінкий, юним серцем гарячий,
Забави любив небезпечні юначі.
Любив позирать на дівок крізь вікно
Та вдів потішать. Речі крав, на вино
Міняв у купців, парубоцтво поїв.
У ямі цей зух за злочинства б сидів,
Бо щось та украв майже в кожнім дворі,
Та староста суддям давав хабарі.
Ось виріс Жень Шень. Вже хазяїн є дому.
Керує на лихо він духові злому.
Що дивне було для тієї доби –
Хвалили хазяїна навіть раби.
Являлась Орда – він змагався з Ордою.
В солдатськім строю і у кіннім двобою
Був вой невразливий. Із люттю в очах
Разив ворогів гострим лезом меча.
Чиновникам гордо дивився у вічі,
Бо знав і Закони, і Віру, і Звичай.
Селянами гнаний, сповитий гріхом,
Утік у ліси відчайдух Сон Шихо.
Аби не чекать неминучого суду,
Зібрав він багато бездільного люду
Із тих, хто моливсь на сокиру та ніж.
Ватагу на села повів по грабіж.
Хапали злодюги худобу та птицю,
Щоб потім на ринок відперти в столицю
Чи в іншому місті продать з баришем.
Хто опір чинив – того в груди ножем.
Чиновники скрикнули: „Бунт це достоту!“
Солдат на розбійників вислали роту.
Та Сон офіцерам давав хабарі.
Шукають в долині – а він на горі.
Направо звернули з дороги солдати –
Він з лівого боку. Йому грабувати
Подобалось села. У кожнім велів
Три шкури зідрать за наліт з мужиків.
Дівчат, мов корів, в ликах гнав у полон…
Стогнав Хабарем розіп’ятий Закон.
Шляхетнії люди – не підлі раби.
Їм серце болить від чужої ганьби.
Хоч Сон зачіпати Жень Шеня не смів,
Озброїв він слуг та найліпших рабів
І слід віднайшов… Бились хлопці Жень Шеня.
Розбійників лютих залишилась жменя.
Покинули зброю вони і здались.
Чекать на петлю до судді подались.
Сон яму глибоку посів в нагороду,
Бо був з підупалого знатного роду.
Дрімав Сон Шихо в мокрій ямі вночі.
Уранці прохав: „Принесіте харчі!“
Буває, що гублять діла нас найкращі.
Жень Шеня сестра йому з милості кашу
Спустила у яму. „О, був би загин
Мені би без вас,“- дзвінко дякував він. –
„Приходьте іще! Я молю вас! Будь ласка!
Ви світла, як ранок, і дивна, як казка!
Ходою – мов сонце іде над дощем…
Молю вас, благаю: приходьте іще!“
Як темінь долала ясна Зоряниця,
Носила харчі юнакові дівиця.
Гукав із ямини розбійник: „Ніхао!
Люблю я тебе, о прекрасная Ляо!
Готовий віддати життя самоцвіт
За доторк один до священних ланіт!“
Забилося серце. День скрила імла -
Вельможі дочка з Сон Шихо утекла,
В дорозі дивилась бандиту у вічі,
Казала йому: „Любий мій чоловіче!“
До ранку пройшли втікачі кілька гін…
Розбився на групи Жень Шенів загін,
Щоб всі перекрити злочинцю стежини,
Що в гори ведуть, до ріки, у долини…
Муж-Корінь в тайзі, сам собі войовник.
(У шалі біг так, що відстав був служник).
Погасле багаття угледіли очі
Й сліди біля нього, юначі й жіночі.
Побіг по слідах Ляо брат міцноногий.
Уздрів його тигр і вступився з дороги.
Убив Сон Шихо рано-вранці оленя.
Хотів білувать, та побачив Жень Шеня.
Із криком сховалась за кедрами Ляо.
Розбійник вклонився швагрові: „Ніхао!“
І витяг меча. „Ти ватагу згубив
Мою, як прийшов із юрмою рабів.
Теперка ти сам. Мить солодка відплати –
Твій дім убереться у чорнії шати.
Оплачуть близькі твій безславний загин.
Жень Шеню, байдуже мені, чий ти син!“
Схрестились мечі. Шепотіла: „О нене!“
Сестра, бо розбійника меч над Жень Шенем
Злетів, як орел, що добувся до хмар:
Заледве відбив той Муж-Корінь удар!
Іскрили мечі, наче дві блискавиці,
Та люто гриміли. Сполохані птиці
Тікали від гнізд. Сон удар відхилив,
Ступив уперед; і Жень Шень теж ступив.
Здобичника ранить сталевеє жало
В кадик. За кедриною скрикнула Ляо.
Жень Шень обернувся (сестра-бо кричала!)
Удар йому в спину підступний завдала
Розбійницька сталь… І, хоробрі й палкі,
Заснули навік поруч два юнаки.
Голосить вдова: „Небо вічне й байдуже,
Я втратила брата! Я втратила мужа!
Прокляття батьків, глузи слуг та дітей
Ось доля моя! Ще не досить смертей!
Красу мою марно шукатимуть люди!“
Ввігнала ножа собі юнка у груди.
Із крові, що густо із ран розлилася,
Ростина незнана умить піднялася.
Не мне її тигр, не чіпає олень.
Рослину ту звуть добрі люди Женьшень.
Коріння Женьшеню, товсте та потужне,
Нагадує тіло полеглого мужа.
Листки – Сон Шихо, а дрібнесенький квіт,
То колір очей юнки Ляо й ланіт.
Женьшень і донині не легко знайти,
Бо Ляо бажає цвісти в самоті,
У пущі, у дальніх лісах неозорих…
Муж-Корінь Жень Шень, рятівник важкохворих,
Шляхетно дарує цілющі їм сили.
Багато життів уберіг від могили…
Шепочуть на вітрі довгасті листочки.
Сказать Сон Шихо жінці-квітові хоче,
Що, доки співають в гаях солов’ї,
Він поруч завжди, він кохає її.
Примітки.
1) «Ще стопи Цзян Ну не топтали дороги» - тобто описується час до початку побудови Великої китайської стіни, перші
сторінки історії Китаю.
2) «Про ймення дочки хай турбується мати». Народження дочки не вважалося у Древньому Китаю щасливою подією. Більш
того, дівчинка тоді (у селянській родині) могла одержати ім’я Зайвий Рот або Зайві турботи.
3) «Озброїв він слуг та найліпших рабів» - реалії того часу, коли більша частина населення Китаю була рабами.
4) «Сон яму глибоку посів в нагороду». Теж реалії того часу. У наших краях така яма-в’язниця звалася «поруб».
5) «Ніхао» (вірніше, ні хао) – вітання при зустрічі.
6) «Нагадує тіло полеглого мужа». Корінь женьшеню дійсно майже завжди має «голову» й тому схожий на людину. Якщо ж
на додачу кореневі відростки симулюють кінцівки, схожість кореня з людиною буквально кидається у вічі.
7) «Муж-Корінь Жень Шень, рятівник важкохворих». Аж до ХХ сторіччя у місцевій медицині женьшень вважався ледь не
«реанімаційним засобом».
История cоздания стихотворения:
0
Вы можете поддержать автора донатом:
Приватбанк
4149 4991 4941 1942
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 111
Рецензии
Я тобі на трембіті
Всі легенди в цім світі
Оповім про любов.
Коли страждає
Та душа, шо кохає,
То поет оспіває
Юну збурену кров.
| Проникливо, тепло та патріотично. Дякую, Едуарде. |
| Рецензия от: Ніна Трало 2024-04-29 05:38:41 |
| Мой лайк. Вы в своём репертуаре. Удачи. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-29 01:56:35 |
| Спс. Улыбнули и понравилось. Рада снова Вас читать. Держитесь!!! |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-29 01:55:21 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |