Автор: Всеволод
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-09-20 10:43:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сон тирана (хоррор)

По чорній вогкій мряці,
Немов твердий це ґрунт,
Йшли злидні, смерди, ланці –
Їх Смерть звільнила з пут.

Йшла бита тьма і клята,
Свічок жручи вогні.
Душа зімліла ката
Ховалась у труні.

Із хмари глипнув Місяць:
- Куди, юрма? В полон?
- Та ні. Бажаєм приском
Ввійти в тиранів сон!..

Сопів гнобитель в ложі,
З переситу гладкий.
Здригнулось тіло дожа –
Сновиддя б’є, мов кий.

Наснивсь той люд, що хліба
Благав, а мав батіг.
Мовчав тиран, як риба,
Не чув ні рук, ні ніг.

Примарились підданці,
Яких він «мав в гробу».
Його схопили ланці,
Поперли на дибу.

Від болю, муки й ляку
Вві сні почав ридать –
Ввігнали в груди пакіл,
Ще й стали забивать.

Свинець у рота лляли,
Запхнули в спину ніж,
Регочучи, казали:
- Теперка ти мовчиш!

Не в силах звать сторожу
Рубать проклятий сон,
Тиран метався в ложі
Терзанням в унісон.

Сичав у ніч з нетями,
Бив лобом подушки,
Хапав у тьмі руками
То ковдру, то боки…

Відкрило сонце вічі,
Цар вийшов до людей:
Подряпане обличчя
І кров тече з грудей.

Царю умили личко,
Він сів «вершить закон».
Ізнов настала нічка,
Ізнов кривавий сон!

Мерці у ніч вповзають,
Бездушні та лихі,
Сміються та карають
В сновиддях за гріхи.

Дарма оббігав храми
Тиран; і геть здурів:
Почав жбурлять до ями
Жерців та мудреців.

Коли від гладу в ямі
Ізсох старий мудрець,
Явився зі словами:
- Тепер тобі кінець!

Царя уранці люди
Знайшли – й здійняли крик:
Синцями вкриті груди,
На горлі змій-рушник.

Лежить записка сину:
- Ти цар вже, далебі,
Та не згуби людину
Простую у собі!

Ти цар у колі знаті
І славних вояків,
Та мусиш поважати
Ще й право простаків!

История cоздания стихотворения: