Автор: микола родиненеко
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-05-12 22:26:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прозріння в обіймах

Хоча пробиває сивина,
самому гидко від морщин своїх.
З тобою, мов дитина мала,
губи тягне до грудей твоїх.

Я без тебе, мов пташка без крил,
мов лев без  кликів та пазурів.
Мов страуси  без могутніх ніг,-
з тобою, в обіймах прозрів:

Без тебе не встою на ногах,
розумієш мов книгу відкриту.
Посмішкою топиш сніг в горах,
прасуєш мою сорочку чисту.

З роками сильніше почуття,
та хочу найкраще відразу.
Назустріч тягне серця,
сила сильніше за кару.

Противитись їй безрозсудно,-
кращої не існує в світі.
Опиратися безнадійно,
все буде в рожевому цвіті.

Без тебе, я майже нікчема,
не зав’яжу вузол краватки.
Не знайду потрібні шкарпетки,
не прийме в обійми богема.

Підкоряючись твоїй волі,
сам, ніяк, не засну на ліжку.
Без тебе поставлять підніжку,
ти панацея від любої болі.


                    М.Родиненко
м. Мукачево – 23.04.2016 року

История cоздания стихотворения: