Автор: микола родиненеко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-12-04 22:00:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Крижана вічність

                                                      
                          З цикла віршів в МРЦ

В кожній юній, тендітній вбачаю твоє обличчя,
Величава, горда хода нагадує твої риси.
Без тебе задихаюся, як без лісного повітря,
Душі нудно мов, беззахисній пташці, під час грози.

Пропав апетит, грішне тіло душить депресія,
Не можу піднятися, полонила апатія.
Лікарі сперечаються, та всі мацають чоло,
Гадають, мабуть я вже потрапив  в чарівне коло.

Жінки хвилюються, бо ще вчора був файний легень,
Натякали, висловлюючи прямі компліменти.
Зате посміхаються чоловіки-конкуренти,
Надіються, можливо нанівець зійшов цей красень.

Лежу, помацав - тіло тут, але думки з тобою,
Покинув сон, марю єдиною, моєю жаданою.
Без тебе, одна хвилина - крижана, тиха вічність,
Де, з ким спала вчора, де ти сьогодні моя радість?

Далі марю, перед очима, весь час, твоя постать,
Мабуть треба напитися, находить дана напасть.
Силоміць, заламав руки, відводять в Шведський зал:
Яскравий, довгий, важливий, як Суецький  канал.

Завели не  в дієтичний, а де все враховано,
Тому все треба жерти, бо все мною оплачено.
Це пастка, де за приманку кисіль як свіже пиво,
Стискає душу, рве тіло, як собак на жовте мило

До приїзду  був безжурний, кожному міг радіти-
Ноги, попа волосаті, чого ще нам бажати.
Від кількості їжі впадюють у відчай зі страху,
Пора і мені теж тікати, додому, до ранку.

Тут  кубло масонів знищує генофонд країни,
Чоловіків перетворюють в жирних бегемотів.
А жіноці талії розбухають від компотів,
Позбавляючи на нівець від грішних помислів.

Лікарі провокують з ранку,  на кожному кроці,
Щоб збільшити апетит. щодня подають спеції
Залякують, що збільшать  калорії в новому році,-
Не зможу проводити далі спецоперації.

Щелепи невтомно працюють,  як ковальський прес,
Їхнім власникам  проводять психотерапію.
Допомагає накопичити  жир, знімає стресс,
А їх  шлунку надають  гідроколонотерапію.

Піду через круті гори, глибокі яри пішки,
Якщо не буде квитків  повернутися поїздом.
Перегородять мені вузьку тропу худі вовки,
Пробьюсь, бо перед очима твої вродливі ніжки

История cоздания стихотворения: