Автор: Анатолий Загравенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-11-30 09:25:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Навіщо?
Сергієві Василюку – керівникові
музичного гурту «Тінь сонця».
(Сонет)
Від горя похилені голови,
від нього ж, мов п’яні у дим.
Навіщо нам вулиця Голого?
Хай сам він ще був би живим.
Сльозами розбавлене коливо.
Медове зробилось гірким.
А жив і боровся він здорово.
Тож Знам’янка й плаче за ним.
Хай палко омріяне збудеться
й відступлять нещастя й жалі
не тільки на названій вулиці,
на всій українській землі.
Про те, що повік не забудеться,
у небі кричать журавлі.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
История cоздания стихотворения:
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Да, Саша, жизнь как рулетка - никогда не знаешь, где найдёшь, а где потеряешь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:59:22 |
Щаслива та людина, в душі якої музика звучить. Дякую, Сашо, за оду музикі. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:55:29 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |