Автор: Борис Байков
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-06-16 05:45:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

невдячний наречений(гумореска)

НЕВДЯЧНИЙ НАРЕЧЕНИЙ (гумореска)

Закохавсь Іван у Олю,
Вирішив побратись,
Бо дозріла його доля –
Треба женихатись.

А минуле, як екран,
Правду ніде діти,
Вже не парубок Іван,
Був життям побитий.

Бо пізнав він запах шлюбу,
Й місяць той “медовий”.
Як купив їй нову шубу,
Той пішла від нього.

Прилучивсь Іванко з горя
До спокус азартних,
Подружився з алкоголем,
Хвацько грав у карти.

А як тільки заручився,
То під впливом Олі,
Несподівано змінився,
Кажуть мимоволі.

Дивуватись нема чому,
Дівчина вродлива,
Не віддалась ще нікому,
То ж нема тут дива.

Від заручин промайнула,
Ціла “купа” часу.
Про весілля ще й не чули,
Обіцяв одразу.

Якось друзі зустрічають
Того ж все Івана
І прискіпливо питають:
- Що змінило пана?

Ми хотіли б, друже, знати,
Чи заради Олі,
Ти покинув грати в карти,
Й спиш без алкоголю?

Навіть наче вже не палиш,
Бо не тхне від тебе,
Може, вже ти не товариш,
Й в нас нема потреби?

Поясни ж нам, любий друже,
Шлюбу чом не має?
Якщо любиш її дуже,
Одружитись маєш?

- Так скажу, колишні друзі,
Я не той вже більше,
Бо змінився геть я дуже,
Став писати вірші.

Загубив гріхів я клопіт
Завдяки тій Олі,
Отже, зараз моя доля
Має інший “попит”.

Думаю, що, з Олею
Вийде в мене “пшик”
Бо вже іншій мові
Служить мій язик.

Вже потрібна мені жінка
Вродою не гірша,
І тендітна, як росинка,
Щоб писала вірші.

Щоби мала в собі страсті,
Вміла заробляти,
Зате буде мати щастя
Із поетом спати.

История cоздания стихотворения: