Автор: Борис Байков
Тема:Ироническая проза
Опубликовано: 2016-08-27 22:05:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ранковий спокій

Р А Н К О В И Й    С П О К І Й
Прокинувся  чомусь.  Лише  п`ята  година.  Дружина  іще  сопе,  бо  на  неї  навіть  і  гучномовець  не  діє.  А  мені  досить  і  комахи  на  носі,  щоб  сон  з мене  миттєво  випаровувався.  Це,  мабуть,  від  того,що  я  неймовірно  допитливий.  Мою  цікавість  не  обходить  нічого  у  світі,  що  стосується  людини.
Наприклад,що жіноча  стать  приваблює  до  себе  комах  набагато  сильніше,  ніж  чоловіча?  Або  питається,чому  це  таргани  з  сусідньої  квартири  ви¬рішили  прийти  до  нас  у  гості,  а  не  до  квартири  навпроти?  От  і  зараз,  коли  я  чую  знадвору  ранкові    собачі  привітання,  мимоволі  виникають
деякі  запитання.  Чому,  скажемо,  ці  домашні  тварини   витягають  своїх  господарів на  прогулянку  саме  зрання,  коли  ще  навіть  і  коти  сплять? Не¬вже  і  в   них  виникає  зранку  бажання  поспілкуватись  з  деревами,бо  набридли  вже  домашні  зручності?  Або,може,  нападає  сверблячка,  від  якої, як  відомо,нема  кращих  ліків,  ніж  стовбур  дерева?  Ніхто  також,я  впевнений,  не  буде  мені  заперечувати в тім, що  собаки  вдень  не  працюють,то  й могли  би  принаймні  прокидатися  трохи  пізніше,  якби  не  хазяйськи  примхи. Ось  тому,напевне, вони  і  поспішають  у  серцях  поділитися  у  своїй  зграї
свіжою  нічною  інформацією  про  своїх  господарів.  А  я  уважно  прислухаюсь  до  їхніх  розмов  і, здається, безпомилково  відрізняю ці  собачі  відвертості. Чую,  як  рудий  доберман  Стецька  з  першого  поверху  доповідає,  що  хазяїн  цієї  ночі  дістався  до  дому  майже  по-пластунськи, бо  перебрав  десь  зеленого  змію, а той  і  поклав   його  на  рідну  земельку.  А  це  вже  подає  свій  підбасок  вівчарка  Опанасенка  Трохима  з  другого  парадного.  Вона  у  розпачі  повідомляє,  що  майже  щоночі  кидається  до  вихідних  дверей,  сподіваючись  на  злодія,  а  з`являється  жінка,  та  кожного  разу  все  інша.  Довго  ще  триває  собачий  концерт  напередодні  робочого  дня,  остаточно  поцупивши  мій  ранковий  сон.  Уже  давно  всім  відомо,  що  собака-це  друг  людини,  тож  виникає  питання,  а  чи  друг  людини  її  господар,  особливо  у  ранковий  час?  Та  я  ще  сподіваюсь,  що  знайду  відповідь  на  свої  запитання  хоч  би  у  двірника,  який  прибирає  залишки  собачого  спілкування.

История cоздания стихотворения: