Автор: Борис Байков
Тема:Ироническая проза
Опубликовано: 2016-09-05 07:47:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

телефонне знайомство(гумореска)

ТЕЛЕФОННЕ ЗНАЙОМСТВО

Ало! Це ти, Валюшо? Ні? Дуже дивно! Хіба ж я міг помилитися? Одначе, люба дівчино, я прошу вас, не кидайте, будь ласка, трубки, адже, можливо, це нам з вами щаслива доля посміхається! До того ж я мушу вам сказати, що з Валюшею у мене все одно спільного вальсу не відбудеться за несхожістю поглядів на життя та любов. А ось ви мене одразу налаштовуєте на приємне спілкування, можливо, я сподіваюсь, навіть з інтимом! Не знаю, чи буде для вас це новиною, люба дівчино, але я не можу стриматися, щоб не висловити вам свого захоплення вашим чудовим голосом, майже мецо-сопрано! Не треба мені дякувати! Це я вам вдячний, що ви не поклали трубку і маєте задоволення  від спілкуванні зі мною! Це вже мені надає наснаги на більш суттєві пропозиції. Запитаєте, які саме? Насамперед хочу сказати декілька слів про себе, шановна дівчино! Я у цей час являю собою сучасного молодого шукача пригод, відносно вільного від роботи і того, який бажає приємних розваг! Запитуєте, що означає слово «відносно»? Повинен зізнатися вам, чарівна незнайомко, що тільки завдяки палкому бажанню щойно зустрітися з вами, я не можу приховати від вас цю службову таємницю. Річ у тому, що сьогодні, ще із самого рання, мене відправили у, так би мовити, місцеве відрядження. А оскільки я хлопець спритний, то вже давненько встиг все виконати, та навіть забути  про це. Так що люба незнайомко, попереду в мене ще цілесеньких півдня дозвілля, яке молодий чоловік прагне використати з якнайбільшим ефектом для душі! Тож, якщо і ви, дорога дівчино, також вільні від роботи, то я вважаю, що наша зустріч могла б стати справжнім святом приємних почуттів! Ну що ви скажете на мою пропозицію, добра феє? Що? Вже давно не дівчина? Не розігруйте мене, будь ласка! Можливо, ви і кажете правду, але ж і я вже не хлопчик! Проте, хіба це може завадити нам познайомитись? Чи не так, люба подруго? Ну нарешті! У мене вже ледве надія не загубилася! Що ви запитуєте? Як мене впізнати? Можу вас запевнити, люба жіночко, що для цього не треба мати ні вищої освіти, ні окулярів. По-перше, я рудий. По-друге, у мене на лівій кінцівці є напис «Вася». По-третє, я буду тримати чорну барсетку. І по-четверте, позаду моїх джинсів причеплена фірмова бірка: «Леві». От і все, люба! Що? Що? Що я чую? Звідки ви знаєте моє ім’я та по батькові? Ви що? Чародійка? Тоді, може екстрасенс? Теж ні? В такому разі я підіймаю руки вгору, бо не здогадуюсь! Хто-хто? На-чаль-ник від-ді-лу ка-дрів?.... Оце так подарунок на день народження! Так виходить, шановна начальнице, що усі мої зусилля познайомитися з вами скасовані, бо ми, виявляється, вже добре знайомі, і я тільки згаяв дорогоцінний час? Чи не так, шановна Олено Степанівно? Що? Пропонуєте зустрітись все ж таки? А де зручніше, ви вважаєте? У вас в кабінеті? Вельми дякую, але чомусь це місце, шановна начальнице, мені не дуже до вподоби! Бо я, знаєте, більше звик це роботи на свіжому повітрі. Та, крім того, шкода згаяного часу. Що ви кажете? Що в мене попереду буде багато вільного часу? Вважайте, Олено Степанівно, що я вже це відчуваю, а тому і не можу прийняти вашу пропозицію. Краще в такому випадку  я щойно приступлю до пошуків собі іншого відділу кадрів з ще незіпсованим телефоном.

История cоздания стихотворения: