Автор: Борис Байков
Тема:Ироническая проза
Опубликовано: 2016-09-21 23:50:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

транспортна служба знайомств(гумореска)

ТРАНСПОРТНА СЛУЖБА ЗНАЙОМСТВ
Коли Василь під тиском невгамовних пасажирів опинився в середині нашпигованого ранковим людом тролейбуса, то зненацька зіткнувся, без перебільшення, як кажуть, "ніс до носу" з білявою молодою особою, що загороджувала собою шлях до передньої площадки. Василь вже хотів було за допомогою деяких вправ з китай¬ської системи "у-шу" обминути згадану перешкоду, як одразу ж почув на свою ад¬ресу : "Ой! Молодий чоловіче!  Що це ви робите? Підчепили своїм одягом мою спід¬ницю і хоч би що! Коли ж ви прагнете мене роздягти, то повинна попередити, що за сучасними цінами вам це обійдеться недешево! Так що раджу стримувати свої бажання вчасно!" "Однак мені через одну виходити!" - спробував він боязко запе-речити супутниці з золотими кучерами. "Навіть і не думайте! - дуже впевнено відрізала вона. - Не бажаєте ж ви залишити мене напризволяще тут, та ще без джинсової  спідниці  за 400 гривень? А ще додатково я з вас візьму за мораль¬ний збиток! Так що раджу не рухатися, молодий чоловіче! Ви ж бачите, що оточу¬ючі пасажири усім задоволені? Вони стоять собі, або лежать спокійно,бо усім тепло та приємно! А вас, мабуть, якась муха вкусила, що не можете встояти на місці" - закінчила вона свій довгий виступ. "Все так, але ж я поспішаю на роботу?" - проникливим голосом промовив Василь, на цей час вже достатньо засмучений своєю залежністю від вказаної особи. Але він ще сподівався на гідну винаго¬роду за свій терпець до неї. А пасажири, котрі до цієї пори мовчки слухали цей безпрецедентний діалог,нарешті не витримали  іспиту на мовчанку. Першою подала свій голос бабуся з переднього сидіння: "Молодий чоловіче! А ну негай¬но же залиште дівчину у спокої! Геть, совість загубили! Теж молодь зветься! Недостатньо їм кохання вдома, так вони ще й у транспорті продовжують!" - закін¬чила вона. Після бабусі естафету підхопив громадянин десь  із задньої частини вагону: "Ну до чого тут молодий чоловік? Хіба ж не вона сама бажає роздягтись у тролейбусі?" "Як вам не соромно! Така молода,а продаєте спідницю в невстано¬вленому місці!" -  обурливо помітила жінка середнього віку з передньої площад¬ки, і раптом, у відповідь на таку гостру критику спільноти приваблива білявка гучно проголосила на увесь тролейбус: "Громадяни! Підготуйте свої проїзні доку¬менти! Я вже майже десять хвилин спостерігаю за вами та можу з певністю сказа¬ти, що більшість із вас їдуть"зайцями"! А зараз дозвольте просунутись уперед!" Тож після цього оголошення в салоні на мить запанувала тиша, а далі розпоча¬лася лихоманка компостування талонів. Одночасно з цим, пасажири, котрі  стояли на шляху суворого ревізора, дружно видихнули зайве повітря з легенів, і, змен¬шившись у обсязі, вивільнили стежку для "джинсової спідниці". Скориставшись цим ефектом несподіваного "нападу", новоз’явлений ревізор разом  зі своїм зачепленим "трофеем", тобто Василем, невдовзі опинилася на передній площадці. Там вона на вимогу пасажирів пред'явила свій фірмовий жетон, підтвердивши свою службову сутність. Втративши вже усякий інтерес до інших пасажирів, білява фея проте незагубила його до Василя. "А ви, шановний, що? Краще за всіх? А ну пред'явіть свій проїзний документ!"- продовжила вона свою, так би мо¬вити, бесіду з ним. На що Василь розгублено відповів: "Так ви ж самі, шановна, затримали мене на шляху до компостера! А у наступну мить тролейбус зупинився,  щоб звільнитись від ревізора в спідниці та її зачепленої "жертви". Опинившись на вулиці, вона проте не залишила Василя у спокої, а продовжувала свій службовий наступ: "А зараз, чоловіче, сплатіть, будь ласка, штраф, aбо залиште свій домашній телефон!" - вже з неприхованою грайливістю вигукнула вона. Та на цей раз вже Василь не розгубився, а, як кажуть, "дав здачі": "Добре, шановна  громадянко, я згоден подарувати вам телефон! Але в усякому разі  буду на вас скаржитись, оскільки ви навмисно зробили   мене "зайцем"! А  якщо так, то прошу вас негайно же повідомити мені вашу домашню адресу та анкетні дані!" На що вона відповіла: "З великим задоволенням!" І одразу ж обличчя в неї посвітлі¬шало, суворість кудись поділась, а пронизливий лагідний погляд був направ¬лений саме у блакитні  очі співбесідника. І на цьому обміні взаємними люб’язностями вони і розлучилися, здавалося, що назавжди .А вже згодом, через деякий час, Василь, вже працюючи водієм тролейбусу, якось увечері казав своїй моло¬дій дружині: "Скажи-но мені, будь ласка, люба! А хіба недаремно більшість людей скаржаться на тісняву у транспорті? Бо ж недарма каже прислів'я, що "нема лиха. без добра", якщо під добром мати на увазі, наприклад, створення нової здорової сім'ї хоч би серед працівників електротранспорту, як це сталося у нас з тобою, чарівна ревізорко."

История cоздания стихотворения: