Нет статуса

Автор: Ксения Ковальчук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-07-18 22:58:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Епізод

Спека була нестерпною… А особливо по опівдні. Здавалося, що босоніжки ось-ось намертво приплавляться до
ніг. «Добре, що на них немає ніяких залізних заклепок», – подумала я. «Так… П’ять хвилин до магазину, там
– ще п’ять… І швиденько на автобус! Встигаю…»
Такий вже розклад у того транспорту – раз на годину. Спізнишся і… Страшно й думати – ще година у пеклі!
Чимшвидше набравши необхідних продуктів, біжу на зупинку. «Сподіваюся, морозиво не розтане, поки
доїду…» Дії і думки – наче автоматизовані…
На зупинці людно. Протискаюся, щоб хоч трохи ближче до затінку…
– Ні, маршрутка, що вам потрібна, тут не зупиняється. Йдіть на іншу, – помічаю, як декілька жіночок,
переглядаючись поміж собою, звертаються до дітей, що сидять на лавочці.
Автоматично переводжу погляд на дітлахів: двоє хлопчиків років семи і приблизно п’ятирічна дівчинка. Всі
замурзані, в брудному одязі… За мить один з хлопчиків вихоплює із смітника пляшку з недопитим соком і всі
троє біжать геть. Пильно вдивляюся у натовп, та дарма – «дивні» діти блискавично у ньому розчиняються…
– Хто ж їх візьме без грошей на маршрутку? – Волоцюжки! – продовжує лунати бесіда жіночок…
А ось і автобус – нарешті! Швиденько заплигую, віддаю водієві заздалегідь приготовані п’ять гривень – і в
кінець салону. Там просторіше – певно, дихатиметься легше.
Заходять ще декілька людей. Останнім підіймається дідусь – з паличкою в одній руці та якимось згортком – у
другій. Вмостившись, дідусь знову підвівся і показав у камеру посвідчення.
– Це не пільговий рейс! – роздратовано буркнув водій.
Дідусь не розчув. Декілька пасажирів почали йому пояснювати, що треба платити.
– В мене немає… – тихо й розгублено вимовив дідусь.
– Тоді виходь! – сказав (як відрізав) водій.
– А наступний?
– От наступний – пільговий, ним і поїдеш!
Дідусь слухняно пішов до виходу.
– Зачекайте! Я заплачу! – не витримали нерви у жіночки на другому сидінні. – Ще годину на такій спеці
сидіти…
Автобус поїхав. Жінка всю дорогу дивилася у вікно. А дідусь – потупився в підлогу… Сумним і якимось
спорожнілим поглядом…
Мене ж просто розривало від розмаїття почуттів: від жалю, від сорому, від розпачу… Від усвідомлення
несправедливості і байдужості – суспільної й особистої… Від розуміння, що «жити по-новому» аж ніяк не
виявилося «жити краще»… Від безлічі риторичних «Чому?»… І, певно, від відчаю…
На очі навернулися сльози. Такі вперті, що, придушуючи їх, я відверталася та ховала обличчя, бо вони
пробивалися знову і знову. Ще й цей зрадливий бісів нежить! А в сумочці, як на зло, немає сухих серветок.
Лише вологі…

История cоздания стихотворения:

Історія не вигадана – реальна. Аж занадто, … , реальна. Все відбулося 17 липня десь о 13:50 – 14:00… Десь у
передмісті Дніпра… Десь у країні, де знали, що сподіватися варто і тоді, коли вже немає надії…

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 297

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Я Есть

Добре.
Проста історія, одна з тих, яким я, і багато хто з читачів, впевнена, були свідками (а може навіть учасниками). І хоч лають владу (і є за що), бо важливо, як влада ставиться і до пенсіонерів, і до інших малозабезпечених, але все ж набагато важливіше, як ми ставимось одне до одного. Приємно бути свідком, коли водій автобуса замість одного пільговика натомість бере кількох, бо розуміє, що у час пік їм ще довго стояти...Приємно, коли бачиш людяність і чуйність простих людей, які діляться своїми копійками з тими, хто потребує лікування чи іншої допомоги... І те, що є такі небайдужі, готові допомогти, підтримати, справді вселяє надію.

Добре написали, Ксеніє. І саму історію, і свої почуття від побаченого, і роздуми.
Дякую.

2016-08-19 15:55:53

Ксения Ковальчук

Дякую Вам за те, що сприйняли, що перейнялися, що відчули...

2016-08-19 17:43:48

Осычанка

Перечитала два рази...Мабуть тому, що теж бачила таку історію, і не одну...і розумію, чому ота жінка всю дорогу дивилась у вікно...таким людям - соромно за все і за всіх, так само як і автору оповіді...Гостро і точно описано. Дякую, Ксенія.

2016-07-22 21:01:29

Ксения Ковальчук

Дякую, Наталю! Хотілося привернути увагу до проблеми соціальної незахищеності вразливих прошарків населення. Так, проблема була завжди. Але динаміка у цьому питанні вкрай невтішна.
Зазвичай оминаю соціально-політичну тематику, повністю віддана ліриці. Але бувають випадки, коли не можеш пройти повз і несила мовчати...
Рада, що історія знайшла відгук у Вашому серці!

2016-07-23 00:06:43

Осычанка

... теж майже уникаю серйозних тем, тому що ці теми потребують досконалості.
У Вас - все ювелірно.

2016-07-23 00:14:51

Ксения Ковальчук

Не перехвалюйте!

2016-07-23 00:25:23

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений