Не нужны мне популярность и отмеченность. Не по нраву мне напыщенные позы. Смысл жизни - раствориться в Человечестве, принеся ему как можно больше пользы.

Автор: тата буба
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-08-09 17:54:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не було на серці печалю...

Не було на серці печалю,
Не було скорбот ані жалю.
Та вони війну розпочали,
Ще й таку, що рік не минає.

Може, десь і є теє щастя,
Тільки нам його не чекати.
Сивина у скронь передчасна.
Наслідки від ран, наче кати.

То не грім гуркоче - гармати.
То шрапнелі стукіт - не серця.
Скільки нас залишилось, брате?
Скільки нам залишилось, сестре?...

История cоздания стихотворения:

09.08.2015 г.

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 680

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.
Гарний вірш. Контекст глибокий. Що до зауважень, про які пишуть поети, то, мабуть, інколи вони доречні, але лише Вам вирішувати, що з ними робити...Натхнення Вам...
2016-08-16 14:01:44
Дякую.
2016-08-16 21:47:16
Приємно, що написалося українською. Ну, ПЕЧАЛЬ - все ж жіночого роду, родовий відмінок буде ПЕЧАЛІ. Тут на УПП є "критик", який би написав, що це взагалі "руссизм", мовляв, дозволяється тільки "смуток". Але після суворих умов, які тата буба ставить щодо критичних зауважень, критики, мабуть, не сильно докучають?
А щодо змісту, то у мене серйозні сумніви, що "Не було на серці печалі, не було скорбот, ані жалю..." Якби ж то! Проте стурбованість автора тим, що відбувається, поділяю.
2016-08-11 14:18:43
Українська мова - вона дуже різна. Десь так вимовляють, десь так. То таке...
Дякую за увагу, Тетяно.
2016-08-11 14:34:22
Що значить - "вкусовщіна"!
Тільки от наїжджав на Тату за подібне - а тут погоджусь, бо зустрічав у віршах використання слова "печаль", змінюваного за чоловічим родом - і мені сподобалося.
2016-08-13 23:30:46
Тому: я, як правило, не вступаю в дискусії, але такий аргумент мені здався сумнівним. Що означає: зустрічав таке і мені сподобалося? Я теж зустрічала у спробах писати вірші українською і "біль" жіночого роду, і "путь" чоловічого роду, і от "печаль" чоловічого роду. І мені не сподобалося. Чому? Бо це хиба. А от у Шевченка ("І золотої й дорогої...":
І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
І мені це сподобалося. Тим більше, що це відповідає нормам української мови.
2016-08-16 19:49:13
Танюша, да нет никаких норм украинского языка. Норм русского языка, кстати, тоже нет. Филологи отлично знают, что не язык приспосабливается к филологической науке, а филологическая наука приспосабливается к языку. Язык меняется. Меняется ежедневно. Живое человеческое общение развивает и изменяет язык. Кроме того, в каждой местности - свой диалект и свои особенности произношения. А уж в поэзии - тем паче полная свобода творчества и словообразования. На то она и поэзия.
2016-08-16 21:52:27
Ну-ну...
2016-08-17 13:02:49
Щось з наголосами: "розпочАли", "кАти". І чому не "сестро"?
Про скроні дійсно щось не так - наголос пішов з першої стопи, зате є завищення звучності... Я б написав "Скроні посивіли завчасно"
2016-08-11 13:33:57
Тому що в українській мові, як і в російській, більшість наголосів є "плаваючими", тобто, можуть вимовлятися і так, і так (багато в чому це залежить від мисцевості мешкання та прийнятої там вимови).
2016-08-11 14:04:36
"РозпочАли" ще якось зрозумію, а от "кАти"...
Й словозміна "сестре" - то ж не наголос...
2016-08-11 20:25:11
http://sum.in.ua/s/kat
2016-08-11 20:53:56
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D1%82
2016-08-11 20:55:10
Що ж стосується використання закінчення "е" та "о" у кличному відмінку, то у просторіччі вони використовуються по різному (в залежності від місцевості).
2016-08-11 21:04:46
Мене (без всякого троллінгу) радує, що Ви так добре користуєтесь інтернет-словниками. Але це все про значення слова "кат". Й мені його не знати - у переінакшеній транскрипції мій нік звучить саме так
Та наголос "кАти" не є нормативним ( подивіться http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ ), а Ваш вірш аж ніяк не відгонить просторіччям (на відміну, скажімо, від мого "Дракона" )
2016-08-11 21:57:07
Ні, не лише про значення. Там є приклади, ще й римовані, ще й у різних відмінках.
2016-08-11 22:05:56
Приклади є, але не на "кати".
2016-08-11 22:20:45
Якщо у прикладах використовується "кАта", то з чого б наголос змінював напрямок у множині?
2016-08-11 22:38:31
Ви ж дивилися схему наголосів у http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ ? Однина - наголошено перший склад, множина - другий.
2016-08-11 23:26:08
Ну и что? Как можно такой живой язык, как украинский, загонять в какие-то правила? Вон, у них и какая-то "г" изуродованная тоже введена в правила. И что же, использовать её? Не собираюсь. Если уж на то пошло, то слова "теє" в правилах тоже нет. А в народной речи - есть! В общем, можно и так, и так. В просторечье пройдут и тот, и другой варианты, а нам - рифмарям - большего и не надо.
2016-08-11 23:35:39
Шалите, милейший! Посмотрите, какие вкусные слова в плане схемы ударений ведут себя в украинском так же, как и слово "кат": біс, брат, жид, жлоб, зять, князь, кум, майстер, рот, сват, спец, старець, татусь, троль, циган, чин, чорт.
2016-08-11 23:58:25
Ну, и? Во всех этих словах во множественном числе можно ставить ударение и так, и так. Например, слово "сватИ" считается даже более просторечным, чем "свАти". Язык - это живое явление, он бесконечно видоизменяется, меняются звуки, меняются ударения.
2016-08-12 00:06:42
Извините - милейшая. Но сообщение уже улетело...
2016-08-12 00:07:18
Ник условен. Тоже можно и так, и так.
2016-08-12 00:08:32
А, хай собі... І кат з ним, з тим катом.
2016-08-12 00:08:53
Раз я вліз у Вашу тему знову, то "покатую". Безперечно, є варіант наголосу "кАти", та все ж більш вживаним є "катИ":

Дмитро Павличко
"До Франка"
Хто ще умів любити так, як ти,
Хто кликати умів ще так до бою,
Кого ще так боялися кати!

Василь СИМОНЕНКО
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?

Переклад Марка Зісмана - Олександр Блок
Летіли дні, кружляли клятим роєм.
Вино й любов були мої кати...
Згадав тебе я перед аналоєм
І кликав, ніби молодість, прийти...

Шевченко
"Кавказ"
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.

"Неофіти"
Упившись кровію, кати,
Твоєю кровію. А ти

"Мій боже милий, знову лихо!."
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,

«Царі»
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських!
2016-08-12 01:59:23
Гарний вірш, тільки буде краще виправитти (в скронях сивина передчасна), наголос так падає.
2016-08-11 13:13:36
скроні - это виски. Соответственно, "седина у висков" - "сивина у скронь".
2016-08-11 14:01:09
Чудово розумію мову дитинства, але справа Ваша, просто наголос правильніше так падає, як я запропонувала. Вирішувати Вам.
2016-08-11 14:08:59
Нет, в Вашем варианте ударение падает на первый слог стопы, что нарушает размер стихотворения. Стихотворение написано анапестом, а Вы пытаетесь предложить зачем-то вклинить в анапест одну строку хорея.
2016-08-11 21:10:30
По розміру тут неоднозначно.
Є тут такий собі пан Дегтярьов, так він не каже "вірш написано тим-то розміром", а каже "намагалися писати". Правда, у нас з паном Дегтярьовим з приводу визначення поетичного розміру теоретична нестиковка: він вважає, що кожне слово має наголос, а я – що в усній мові є слова, котрі ситуативно втрачають наголос (проклітики/енклітики).
Подивіться малюнок: http://ritminme.ru/files/tata.png
Синім пофарбовано безсумнівно наголошені склади, а фіолетовим – ті, що додатково вважав би наголошеними Дегтярьов. Певно, ми обидва б казали, що у Вас свій, нестандартний розмір, та про його складові думки б розійшлися. На мою точку зору у рядку ми маємо стопу анапесту, у п'яти випадках змінену на споріднені з ним амфімакр (4) та дактиль (1), та дві стопи амфібрахію. Дегтярьов, певне, казав би про три стопи хорея, а на кінці рядка – чи то стопа ямбу з жіночім закінченням (щоб вірш вважати написаним 2-складовим розміром), чи таки стопа амфібрахію.
2016-08-12 01:58:25
Пробачте, але мене не цікавить думка пана Дегтярьова. Впевнено вважаю, що коли людина поганий поет, то вона не має права рецензувати твори інших.
2016-08-14 00:12:52
Ну, вибачте. Дегтярьов – не поганий поет, він – поет правильний. У своєму розумінні. Але чуже розуміння хай залишиться його власникові (Дегтярьову, чи мені), а поет має мати своє. І Ви прекрасно це демонструєте. Та в кожній точці зору завжди щось є. Людина ж трудилася, формулювала... Хтось довіряє нашим аналізам, а хтось – ні.

Поганий поет, хороший поет... Як на мене, ми тут розважаємося. По ходу з'являються вірші. Ті подобаються комусь, ті – ні... Життя...

Он Цвєтаєвій подобається, якщо критик узагалі вб'є в собі поета ( http://litgep.ru/theory/1-m-cvetaeva-poet-o-kritike.html ). Цвєтаєву я поважаю, а її резони – ні. Мені і жити хочеться, і критикувати (як би це не було огидно оточуючим). І Дегтярьову, підозрюю, теж – попри мою холодність до його творів і недовіру до його резонів.
2016-08-14 00:54:56
Поганий поет і значить поганий поет. Вірші, в яких нема душі, нема мелодійності; вірші, в яких затаскані односложні рими (типу "палка-селедка" та грубі "щебсши" (накопичення негармоніючих та важковимовляємих звуків); вірші, в яких нема жодної цікавої самостійної думки, а лише купа банальностей - то не вірші, а халтура. Людина відверто займається не своєю справою. Те, що людина при цьому ще й ПЛАТИТЬ, щоб такі халтурні роботи десь публікували - показник хворого самолюбства та того явища, що зветься графоманія. А коли людина при всьому при тому ще й наважується давати критичну оцінку творам інших (в тому числі, доволі талановитим поетам) - то вже є повне неподобство.
2016-08-14 15:29:04
смайл випадковий; у тексті лише дужка
2016-08-14 15:30:34
Про смайли знаю – то сайт сміється, що лапка з дужкою зійшлися – не Ви

Так за свої ж гроші друкує... Наскільки я знаю – для потомків та знайомих. Я й сам 2-томник собі надрукував, своїми силами від початку до кінця З тою ж мотивацією. Якщо цікавить – он внизу на сторінці http://www.ritminme.ru/moya-netlenka посилання на архів. Та попереджаю: багато віршів підряд важко читати, навіть якщо вони з ілюстраціями.

А що до критики... Погано не те, що критикує – погано те, що пропагує свою сумнівну точку зору як єдино вірну.
2016-08-14 17:29:08
Для потомків та знайомих можна рукописним обійтися. Не для потомків це робиться - заради понту.
Якщо вірші найсправді гарні та суттєві, народ і так їх буде переписувати, коли розмістиш їх бодай на якому з ресурсів.
2016-08-14 21:38:53
З 14 років мене домагаються різні редакції. Категорично відмовляю всім. Не хочу навіть за гонорари. Твердо вважаю, що мої вірші не для друку - лише для вільного оберту.
Єдне, що погоджуюсь робити з гроші - то халтуру ("поздравлялки" різні, присвячення). Таку халтуру ніколи ніде не публікую, бо вважаю, що втрачаю на неї право власності з того моменту, як отримую від заказчика гроші. Одразу попереджаю заказчика, що з моменту оплати авторське право на ті вірші переходить до нього.
Серйозні ж твори, які пишу для себе, час від часу публікую на різноманітних інтернет-ресурсах. Пишу їх заради того, щоб донести читачам ідеї і думки, які вважаю важливими. Вірші для мене - лише зручна форма для донесення думок.
Нік завжди умовний. Твори починають жити своїм життям. Через деякий час вже бачу, як їх цитують. Особливо люблю, коли цитують з приміткою "автор невідомий". Хочу саме цього - "раствориться в человечестве, принеся ему как можно больше пользы", и щоб ніхто ніколи не узнав, хто автор творів.
Якось так...
2016-08-14 22:03:19
Десь років з 16-и я вірші писати перестав, щоб не засмучувати маму (вона вважала поетичні нахили свого батька одною з причин його передчасної смерті). Років через десять, як вона пішла, почав поетичні вправи знову, останні роки три – більш-менш постійно. Хоча ті опуси не спричиняють колективного оргазму серед видавців, однак хочу, щоб мої онуки могли (на відміну від мене) дідові віршики подивитися. Паперових чернеток в мене кіт наплакав – все в електронному вигляді, а файли мають нахил зникати безслідно...
Пишу тому, що воно пишеться. І надати думкам завершену форму – найкращий засіб від них відкараскатися. Й розвага... А так є чим займатися.
Та не думаю, що моє чи Ваше ставлення до власної творчості має бути взірцем для інших. Це просто спосіб існування наших душ...
2016-08-14 23:00:20
" У всякого своя доля. І свій шлях широкий. " ...
2016-08-14 23:50:22
тата, є два зауваження, але я знаю Ваше до них ставлення. Вголос казати? Чи неварто? Все одно нічого змінювати не будете? )
2016-08-11 13:01:41
P.S. Освіта вища. Але технічна Без диплому про вищу філологічну краще мовчати?
2016-08-11 13:03:32

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
напрочуд гарний вірш, "стислозмістовний&qu ot;, так би мовитий! тільки слово "випрасувана", здається мені, не зовсім петичне і трішечки псує дуже вдале загальне відчуття довершенності.
Рецензия от:
Юра Рашкин
2024-04-28 09:55:10
Актуально!
Адренохромщики при власти
Элитой зовутся, к несчастью...
Рецензия от:
Лия Маццилли
2024-04-28 09:48:50
Вітаю! Ось ви про справедливість і несправедливість згадували ,щодо мене. Про недоцільність філософії. Про те що треба для людей , покладаючися на високий емоційний сплеск писати. Що змінилися. А у цьому вірші ви кажете , світ зробив помилку. Тобто оте безособистістне колективне несвідоме? Не кожен з нас, а світ, що без волі!?. Тобто відповіднальність не на нас , а на Світові? А якже добро і зло в середині нас. Ми ж бо є наділені волею чинити добро і зло , бо по подобі створені з Творцем? То що змінилося в нас? - Світ вже винуватий- не ми!?)
Рецензия от:
Вячеслав Руденко
2024-04-28 09:21:59
На форуме обсуждают
Люблю рок-музику. Люблю слухати Фреді Меркурі. Обожнюю  Believer.

Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". 

Я неадекватна людина, т(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-04-25 11:58:28
Most Popular Rock Songs On YouTube
1 Passenger | Let Her Go 3.7B
2 Imagine Dragons – Believer 2.6B
3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...)
Рецензия от:
Серж Песецкий
2024-04-23 23:49:15
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.