Автор: Анатолий Уминский
Тема:Переводы
Опубликовано: 2018-01-11 08:58:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ў госці да снежнай родненькай цёткі
тры пляменнікі зноў завіталі
Ёй прынёс Снежань хмаркі, аблокі,
месяц срэбны і зорныя далі.
Прыйшоў першым ён, не затрымаўся,
заўжды ветлівым быў спавядальным.
Студзень гнаўся за ім - не угнаўся,
а ў прывітанні быў не банальным:
не круціў завірухай, ні "спевам"
за вакном ветру поўначы выўшым,
а цяплом нечаканым, нясмелым -
пад ялінаю раптам расцвіўшым.
Не чакала Зіма, не чакала,
што рабіць з тым цяплом невядома,
калыханку яму заспявала,
а мелодыя добра знаёма.
Не спужала цяпло, шкадавала,
сцерагла ад марозу і ветру,
ліст апаўшы зусім не ганяла -
ён ляжыць як ляжаў і да гэтуль.
Даравала падснежнікаў кветкі,
іх Вясне - сястры роднай хавала,
яшчэ крышку пяшчотнай пралескі,
што ад ветру сама прыкрывала.
І чакае Зіма на паследак,
што ёй трэці пляменнік гатуе:
мо засыпле дарогі ўсе снегам,
і, як водзіцца, зноў заЛютуе.
* * * 10.01.2018 г.
Оригинал здесь:
Дарунки
На гостину до сніжної тітки
завітали племінники знову.
Дарував Грудень зоряну квітку
й срібний місяць – на щастя підкову.
Він бо першим прийшов, не барився,
завжди чемним був, відповідальним.
Січень трохи таки запізнився,
та зате привітав небанально:
не кружлянням хурделиць, не співом
крижаного північного вітру,
а тепла несподіваним дивом,
під ялинкою раптом розквітлим.
Розгубилась Зима, бо не знала,
де подіти тепло те невчасне,
колискову йому заспівала,
казку мовила, добру й прекрасну...
Не лякала тепло, пожаліла,
відігнавши морози жорстокі,
білосніжною ковдрою вкрила,
щоб не бу́ло йому одиноко,
дарувала підсніжники свіжі,
що Весні, се́стрі рідній ростила,
та тендітнії проліски ніжні,
та блакитні, ще згорнуті, крила…
І чекає Зима наостанок,
що їй третій племінник готує –
подарує осяяний ранок,
чи, за звичкою, знов заЛютує…
Серна
История cоздания стихотворения:
Возможно, слова о любви
любимого человека она
воспринимает как стихи. А
они всегда бальзам для
любой души. Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:31:24 |
Якщо ти можеш принести
весну, Будь ласка, припини мершій війну. Дякую, Валентино, за гарний вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:23:24 |
Наверно вам поставлю
плюс, Иль нет, пятёрку с плюсом! ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС! И в сердце мы с Иисусом! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 10:09:36 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |