Автор: не просто скрипка
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-08-23 11:31:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Давай запізнимось у осінь...

Давай запізнимось у осінь,
Ще ж небо надто голубе,
Ховають трави ноги босі,
З доріг пильную ще тебе.

А виноград зелені грона,
Скриває в листі від грози.
Калина досить не червона,
І гріють боки гарбузи.

Я ж не засватана тобою,
Не знаю й де ти, поготів.
А раптом в мене за спиною,  
Пришлеш непроханих сватів.

Ми не були, коханий, в літі,
Давай втечемо у гаї.
Найкращі там співці у світі,
Хоч і замовкли солов’ї.

Ми не ходили вдвох у поле,
Ромашки рвати й васильки…
Ба, вже й стерня у ноги коле,
Ген пухом вкрились будяки.

Нам би пропасти на леваді,
Де марить лебедем ставок.
Ніхто не стане на заваді,
Ми щезнем тільки на часок.

Не зустрічали ми ще сонця –
Серпневий милий серцю круг.
Ні, ні, прошу, не до віконця,
Давай гайнемо вдвох на луг.

Де пахне м’ята й валер’янка,
В вінку Петрові Батоги.
Бери без слів, я нині бранка,
А ми, здається… вороги.

Куди ж тебе іще зазвати,
Щоб ти, либонь, не заскучав.
Мені б котра година взнати,
Ще… притулитись до плеча.

Та ти на відстані, далеко,
Лиш образ мріє, як свіча.
Ти ще не бачив, як лелеки
Літати учать дитинчат.

Шепоче нічка цвіркунами,
В росу ступила босоніж…
А може станем чаклунами,
До третіх півнів і не більш.

Зірки розкидані так низько,
Десь поміж них твоя тремтить.
Душею чую, ти вже близько,
Ну притулись, хоча б на мить.

Уже світанок зріє, мліє,
Чимало пройдено доріг.
Погодься ще, не пожалієш.
А може зразу… на поріг.

Отак минула ніч у думці.
Вступає ранок у права.
Я валідол тримаю в сумці,
На всякий випадок. Бува…

Проте не треба він сьогодні,
Я не відчула протиріч.
У снах не падала в безодні,
Бо ти зі мною був всю ніч.

История cоздания стихотворения: