Назву мого нового конкурсу я взяла з проекту ТСН, де знімали невелички відеоролики: музика, у виконанні бійців АТО. Особливо вразив цей: https://www.youtube.com/watch?v=FSN7kz_GlR4 і історія його: "Новим учасником проекту "Музика воїнів" став гранатометник батальйону "Донбас". Хлопець з позивним "Піаніст" зіграв "Місячну сонату" Бетховена.
Піаніст пройшов Майдан, після чого записався добровольцем в батальйон "Донбас". Боєць був у полоні – потрапив до рук бойовиків у Іловайському котлі. Навіть у полоні хлопець грав на фортепіано, коли він грав сепаратисти плакали. вийшов з полону боєць перед Новим роком.
Відео зняли у Центральному госпіталі, у ролику знялись поранені військові. "
Просто подивіться на ці ОЧІ... Як аплодують однією рукою... І сама соната: глухий відчай, біль, пошуки виходу. Це дійсно душа У ПОЛОНІ. З якого не знаєш, чи вийдеш живим... Якесь дике, неймовірне поєднання: музика і війна. Але це, на жаль, наші реалії. І за ці 2,5 роки з"явилося багато дійсно гарних, змістовних пісень. Не нав"язую смаки, але з улюблених - "Білі тополі" Енея. І ще безліч... І старі пісні набули нового звучання. Навіть Бетховен, як бачите...
Щодо конкурсу: від одного автора приймаються від одного до двух віршів українською і російською мовами, що мають будь-який стосунок до війни і музики: про пісню, про співаків, музикантів, можливо, саме цей ролик когось надихне. Приймаються вірші про війну, які покладені на музику. Я навіть знаю, кого попрошу взяти участь у цьому конкурсі. Якщо у вас немає віршів на цю тему, але ви зустрічали такі на порталі - ЩИРЕ прохання умовити авторів взяти участь. Вірші приймаються до 20 вересня. Сподіваюсь на активність
История cоздания стихотворения:
а ще... Упереджуючи обвинувачення у блюзнірстві і т.п. Коли друг стояв під Широкіно, просив щоб вислала йому музику по соцмережам. Слухати. Під обстрілами. Ми ровесники і тому смаки в нас досить схожі. Я не танцювати на могилах закликаю. В кого ще є питання: можете ще раз подивитися кліп. І ще. Слова не мої, а переклади участь не беруть у конкурсі. А це все-таки пісня: Kozak System Реквiєм
Всё по правилам математики – Минус судьбы на минус век. Небо плачет за вами, солдатики, Небо плачет, как человек.
Тот на карте сверял маршруты, Тот на звезды направил взор. Нераскрытыми парашютами Будут вас считать с этих пор.
По размокшей траве разбросаны Солнца сбитые, как янтарь. Плачет небо слезами-росами И полынью горчит печаль.
Здесь Отчизна иль территория... Каждый сам выбирает путь. Запекается кровью история, Словно в дерево входит гвоздь.
Ваши крестики, писем листики, Ваша правда, печаль и стон… Так легло – по законам баллистики, Расцвело бессловесным огнём.
Ждут ещё вас и Богу молятся, В новостях жадно ищут вас. Ваша смерть вонзается кольями, Украину лишает глаз.
Ничего не видно сквозь слёзы И сломалась мирская ось... Плачет небо слезами-росами Со свечей оплывает воск.
Перед Богом за все прощенные В небе ангелы-дембеля... Будут сны у мальчишек спокойными: Здесь навеки наша земля.
стихи Дмитрия Лазуткина
оригинал:
За законами математики – Мінус доля на мінус час… Небо ридма ридає, солдатики, Небо ридма ридає по вас.
Хтось на мапі звіряв маршрути, Хтось дививсь на зірки з печер… Нерозкритими парашутами Рахуватимуть вас тепер.
По розмоклій траві розкидано, Збиті сонця, немов бурштин. Нині небо ридає ридма, Диким полем гірчить полин.
Батьківщина або територія… Кожен сам обирає шлях. Запікається кров’ю історія, Мов у дерево входить цвях.
Ваші хрестики, ваші прихистки, Ваша правда, ваш сум і щем… Так лягло – згідно правил балістики, Так розквітло німим вогнем.
Ще чекають вас, ще вимолюють, Ще ковтають рядки новин І виколюють очі колами Цих роз’ятрених Україн.
І нічого крізь сльози не видно І біліє надтріснута вісь… Нині небо ридає ридма, Зі свічок спливає віск.
Вже за все перед Богом прощені Линуть ангели-дембеля… Засинайте спокійно, хлопчики, Це навічно ваша земля.
Переклад мій
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1110
"The show must go on" http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49130&poem=208538;
"Слава Джамалы" http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49130&poem=207532
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49389&poem=213776
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49389&poem=214653
Бодай тобі, вражий кате,
печаль доокола.
Щоб й ти спізнав, як кидати
нескошене поле.
Щоб побачили напевне,
твої ясні очі,
як палає рідне, кревне
місто серед ночі…
Певна річ, ти не страждаєш –
чужа ж плаче мати.
Скрізь брехнею козиряєш –
правдоньку сховати.
Там де в полум'ї дорога,
не твоя йде мила.
Не надієшся на Бога –
все зуміє сила.
Україна славна! Наче,
писана з картинок!
Скільки в ній сьогодні плаче
вдів і сиротинок.
Ми ж одного роду з вами,
однієї крові…
Називаєтесь братами…
тільки-но на слові.
Не йміть віру, бо не буде
з супостатом пара.
Ви не боги, вже й не люди,
і на вас є кара.
Дякую за запрошення, у конкурсах не приймала дуже давно участі, та важливо не конкурс, а та аудиторія, котра буде читати твори.
І ще в мене є дитячий віршик, це враження від побаченого:
Торік на дачі літньої пори,
Де сни тривожить електричка,
З’явилися на очі дітвори
Разом: киянин і москвичка.
Їй майже п’ять, йому вже шостий рік,
З м’ячем погратися би раді.
Дозором бігає хлопча в дворі –
Десь руські заховалися в засаді.
Картаво, по-російськи розмовля,
Уважно між кущів петляє.
Ще зовсім неоперене маля,
Від росіян край визволяє.
Тримає іграшковий автомат,
Щоб захистити Україну.
Кажу йому: «не треба – руський брат».
Ні, він на чатах без упину.
Тривогою охоплює мене,
Передчуття жахлива звичка.
Гадала внучка друга прожене –
Та не вбачає зла москвичка.
Скрізь нерозлучні, граються щодня,
Їх добре знають у окрузі.
Біда, що між країнами гризня…
А діти справжні щирі друзі.
_____________
Болить душа, до тями не візьму:
Окрім війни, бій правди й пліток.
Вожді! Що ви накоїли, чому?!
Не жаль дорослих вам, ні діток…
москвичка у цьому році переїхала в Україну і першого вересняі пішла у перший клас української гімназії.
Дякую за увагу...
Дякую, завдяки рецензії, в котрий раз послухала "місячну сонату", низький уклін тим хлопчикам, котрі попри жах і біль тримають мир у долонях....
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49389&poem=213776
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49389&poem=216922
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47588&poem=169067 -Музыкант.
-с этим человеком я повстречался в одном из подземных переходов Киева...
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47588&poem=187212 - Грусть солдата.
Гитарист, весельчак, герой многих ТВ репортажей о войне, коллега по работе, прошедший Луганский аэропорт, Пески и многое другое в разговоре сказал, что всё можно вынести на войне, и голод, и сон в окопах, и обстрелы..., но невозможно вынести то, когда лучшего друга, с которым делил полтора года войны, собираешь по кускам в целлофановые мешки... Ему посвящено это стихотворение. Ему и многим другим, испытавшим на себе всю подлость войны.
Из этических соображений не называю его имени.
спасибо, принимайте участие Хоть в виде стихотворений на конкурс, хоть в виде голосования - сделаю отдельную запись для голосования, когда закончится приём заявок
Дитячі мріі
,,Чи мижна знову рай вернути в рідний край? -
Питало хлопченя коло ікони.
-Бо хочу в мирі жить... Нас, Боже, не карай,
А тих, хто вигадав війни закони!
Чом нині вся земля зробилася тверда -
Так боляче по ній тепер стрибати...
Який вціліє м'яч між гострих залізяч?
Спини розбій, осколки кострубаті."
Тож молиться за всіх малесеньке хлоп'я,
Не слухає уже й казок про зайця.
Його дитячий зір у мріях бачив мир
І сонечко з небесного окрайця.
Суми. НУ ще Білопільський район. Ну трохи Лебединський район - корені батька звідти. Прізвище від чоловіка. Хоч бандерівське ( ; ) але його рід з Конотопського району. ВИдно Макарчуки прийшли на Слобожанщину років за 200 до народження Бандери, а звучать як вояки УПА Та й був такий - певно дуже-дуже далекий родич. На жаль
Ну вот явно не зря я конкурсы делаю :-) Даже на такое замечательное стихотворение вдохновила! Третий вид участия в конкурсной жизни: популяризация :-) Я вижу рецензии посыпались ;-) А "Пианист" стоит стихов. Даже фильма. Один маленький клип, а такое эмоциональное воздействие... Сейчас попробую найти видео, где он интервью дает
Гарний вірш насправді останній, але на мою думку здається "тобі лише зорі-провідниці сяють".
Прочитала вірші , що написані про війну, просто стисло серце болем від цих слів, дуже гарно обидвома мовами, Олено. Дуже потрібні такі конкурси, в яких повинен вилитись крик нашого народу . Дякую щиро за твою кропітку працю. Від щирої душі бажаю успіхів і натхнення! Щось пошукаю теж чи напишу.
та щось там з тими зорями не те хоч і в Вашому варіанті... Треба покрутити - може щось придумаю. Вірші обома мовами - це пісня. Раджу послухати як не чули. І дякую за теплі слова :-) Буду чекати на Ваші твори. А я вночі написала нове. Якраз з Вами говорила, що боюся, що вірш, написаний 14 серпня, буде останнім. Ан ні як бачите :-) Рівно за місяць - новий
От бачиш, Олено, завжди потрібно твердити вірити в себе і все вийде, навіть те, на що не сподіваєшся. Я дуже рада за тебе, ти дуже обдарована особистість!
Оленка...Прослухала музику...Зворушена страшенно...і знов подумалось, що ми намагаємось почасти відгороджуватись від чужого болю, від страждань інших...Таке життя, що поробиш...Мій син сьогодні робив закупку для товариша, що під Іловайському втратив 7 см хребта...тобто, я хочу оправдатись, що ми - не збайдужілі...В мене є вірш, а мож це і не вірш, який я не хочу викладати на портал, бо він надто внутрішній, мені здалось...От - напечатаю його тут, на твоїй темі...
Я на горі стою, неначе,
і чи то сон, чи справді бачу:
Ідуть ті вої, що з небес
вітають світ і рід. Увесь.
Знамена - над - оті що кров"ю
кропили. Що знецінив ворог.
Ідуть і йдуть. До ліктя лікоть.
А біля них - і їх же діти
що - ненароджені, незнані,
сестрою, братом, знаменами,
ні Україною, ні родом...
І діти ті - такої вроди,
що янгелятка їм дивують,
і поряд з дітьми чимчикують,
бо душі бачать їх наскрізь.
І прикро Янголам до сліз,
- не вберегли.
Чи зволікали?
Чи крила в ігрищах зламали?
Іде дружина різнолітня -
на ликах чітко їх помітно
і благородство, і природа.
Колись сказали би - порода -
ота, що честі служить, людям,
ота, що щира, незабутня…
Ідуть і йдуть - такі відважні,
завзяті воїни, звитяжні.
Несуть знамена, мужність, силу.
Навіщо ж Смерть їх підкосила?
Стою на пригорку неначе
і все те бачу, чую, плачу…
Моя Україна і Мати
синів не стане забувати...
…і діток тих …
Несила плакать,
не простимо, ані на клапоть.
А тим, що землю нашу крають -
на кару справдішню чекаю.
Я на горі стою неначе,
і чи то сон, чи справді бачу…
так позаконкурсом. Я окремий запис зроблю з позаконкурсними. Наталя Сидоренко і Тамана теж просили позаконкурсом. І ще декілька я знайшла. Ось так думаю зробити: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49443&poem=215316
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=45009&poem=67569 Шкода....Автор з"являлася на порталі аж у 2015 році... Тому, думаю, рецензії їй писати зайве. Пишу хоч тут. Бо в тему. І не лише це... ЛЮДИ!!! НУ зробила автор кілька помилок - але ж вірш гарний! Чому ніхто не допоміг виправити? Я в тому числі... Так. Нас тут багато. Але ж 2 хвилинки і ось вже такий текст, виправлений:
Колискова донечці із фронту
Зорі-провісниці тобі лише сяють,
Місяць уповні по небу пливе,
Ангели в небі молитву читають,
Вітер-приблуда у квітці живе,
Спи, моя доню, зарлющ оченята,
Нехай лиш казкові тобі сняться сни,
Спи, моя доню, почуй голос тата
Крізь бурі, крізь грози, крізь сльози війни.
Перший рядок виправити не змогла
2016-09-13 18:15:43
Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.
Той ранок таким був
немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж
стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли
маргаритки,
і равлики грілись у
ліжечку квітки.
А тут, по калюжі, так
легко, відважно
в далекі краї плив
кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої
газети,
в якій друкували поеми
поети.
І сонце яскраве, і вітер
попутний
вітрило оббризкали вмить
перламутром,
Світилися в серці
відрадні надії,
і ранок був свіжим, і
купчились мрії.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.