Автор: АП - КОНКУРСИ від Олени Макарчук
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-12-12 14:23:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Конкурс "Тримайся, хлопче!" ГОЛОСУВАННЯ

Пишу без ліричних відступів бо вже і так безсовісно затягла з голосуванням. Вірші на конкурс:
1. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48386&poem=219819 Цвелих Володимир «Он ЖИВОЙ»

Я помню дым и кучи снега, глаза и чистый-чистый взгляд.
Он молодой, как лист побега, пришёл сюда не для наград.
Он верил в свет и справедливость, искал тут правду и добро.
Прошёл проверки все на вшивость, но пуля ранила ребро.

Он видел смерть и лёд, и пламень, но шёл отважно лишь вперёд.
И твёрдым был, как сталь, и камень, и верил всё, что пронесёт.
Запалом духа он пленённый, летел навстречу небесам.
Не умер он, ОН - вознесённый, туда, где ВЕЧНЫЙ БОЖИЙ ХРАМ.

Он среди нас, ЖИВОЙ, бессмертный, наш знает каждый жест и
шаг.
Кто лицемерный, кто инертный, а кто под пулями нёс флаг.
Кто был обстрелян, кто остался и кто нёс мёртвые тела.
Кто для почёта красовался, кого призвала похвала.

Я помню горы арматуры, бетон, резину, едкий смог.
Средь вековой архитектуры, войны и смерти монолог.
Он был героем, без медалей, бесстрашным истинным юнцом.
Средь обесцененных моралей, остался Чести образцом.

Себя нашёл на пике жизни, все смыслы высшие обрёл.
Хотел служить своей Отчизне, летая в небе, как орёл.
С душою часто нараспашку, с открытым сердцем для людей.
Он оказался на прицеле, у сволочей и у зверей.

Он видел смерть и лёд, и пламень, но шёл отважно лишь вперёд.
И твёрдым был, как сталь, и камень, и верил всё, что пронесёт.
Запалом духа он пленённый, летел навстречу небесам.
Не умер он, ОН вознесённый, туда, где ВЕЧНЫЙ БОЖИЙ ХРАМ.

2. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47602&poem=175349 Лариса Чайка „И так нелепы эти взрывы...”

Умыты  кровью и слезами,
Вкусивши вероломства  яд,
На правый бой  идём с врагами
И не свернём с пути назад!

Душа болит и сердце стонет,
Пусть Бог хранит тебя, солдат!
Здесь в грохоте молитва тонет,
Здесь в каждом доме сущий ад!

Нас били "Градами" нещадно,
Сжигали, рушили дома.
И в этой битве беспощадной
Смерть дань кровавую брала.

А лето знает своё дело:
Благословен будь , летний день!
Деревья все в листву одело,
Цветут тюльпаны и сирень.

И так нелепы эти взрывы,
Когда сады цветут вокруг,
Но новые растут могилы,
А  рядом  снова  гибнет  друг.

Уж не  родятся  его дети,
Не встретит он  любовь  весной,
Погиб  сегодня,  на рассвете,
Нас от  войны прикрыв собой!

3. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47602&poem=189705 Лариса Чайка „Я ЖЕНЩИНА, Я МАТЬ, Я ГОВОРЮ" ДОВОЛЬНО"!

    Душа с войной смириться не желает!
    Я женщина, я рождена любить,
    Я женщина и роль моя такая:
    Детей рожать и свой очаг хранить!

    Но дети наши гибнут в страшной бойне,
    Очаг залитый кровью и дымит.
    Изыди, сатана, уйди, довольно!
    Господь тебе такого не простит!

    Ты  сеешь смерть, ты лжёшь пред образами,
    Ты  два народа меж собой стравил,
    Иконы плачут красными слезами,
    Ты  ад  земле  цветущей   подарил.

    Я женщина, я мать, прошу вас, люди:
    Остановитесь! Хватит  убивать!
    Давайте  больше воевать не будем,
    Нам нужно мир от гибели  спасать!

    От имени всех матерей на свете:
    Остановитесь, люди, я прошу,
    Ведь нет дороже ничего, чем дети
    Я сотни раз вам это повторю!

4. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48126&poem=190042 Валентина Леушина
ПОМІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ

Кривавий слід на білому снігу,
Тягнувся через поле до дороги.
Зіскочив вершник прямо на скаку,
Доносився з пораненого стогін...

Кров витікала річкою з плеча,
Він перекрив йому  криваву рану.
Помітив біль у хлопцевих очах,
Та помирати  ще йому зарано...

Він висадив хлопчину на коня,
Помчав щодуху, тільки б врятувати.
Хлопчину зачекалась десь рідня,
Найбільше виглядає сина - мати...

Примчав в лікарню, лікаря  прохав,
Щоб врятувати юне ще життя.
Три доби все молився, чатував,
Коли прийде до пам'яті хлоп'я...


5. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48126&poem=187767 Валентина Леушина
КРАЇНИ ВІРНИЙ СИН - СОЛДАТ!

Прошито кулями знамено,
З яким у бій йшли вояки.
У дні навали , дні буремні,
Їм додавав наш стяг снаги.

Рвалися  в бій безстрашні хлопці,
За свою землю, рідний край.
У тім кривавому потоці
Хто вижив, хто попав у рай...

Кого калікою зробило
На все життя його земне.
Дай, Боже, вистояти сили
І від страждань хай одведе.

Щоб милосердям лікувати,
Всю  віддавати теплоту,
Щоб хоч частково вгамувати
Тих ран смертельних гіркоту...

Бо Батьківщину він не зрадив,
Його не міг спинити й  "Град",
На п'єдесталі з нашим  стягом,
Країни вірний син - солдат!!!

6. www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49592&poem=220965 Дмитро Хмарний „Воїн”

Лежить нерухомо знедолений воїн,
Останній свій погляд на небо здійняв:
"Чому ж я, Боже, лежу на цім полі,
Навіщо мене ти до себе забрав?

За правду чию помираю так рано?
Чи варта та правда людського життя?
Скажи мені, Боже, навіщо ти раниш
Безжально так душу стареньким батькам?

Мені б ще пожити у світі ясному,
Без вибухів, пострілів, страху,
Та тіло моє вже везуть додому,
Везуть, як забитого намертво птаха...

Мені б ще думками літати безпечно,
А я в домовині тісній спочиваю.
Мені б зараз встати, здійнятись велично,
Та мокра земля вже навіки сховала.

А як же дівчИна моя, милий Боже?!!
Хто приголубить її, як не я?
Хто, як не я, їй радіти поможе?
За що ти так, Боже, у чому вина?

Невже ти не чуєш мене, чи не хочеш
Мій біль втамувать, помогти??
Мені так важко, милий Боже
Блаженний спокій віднайти!"

7. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49594&poem=222175 ПаМир  „С неба падал снег”

С неба падал снег, первый, белый снег,
А на белый снег –  парень молодой.
На виске его виден пули след,
А мы думали, это сон иль бред.
На лице его виден смерти след,
А из раны льёт кровь багряная,
Кровь горячая, молодая кровь,
На кровавый след падал белый снег.

С неба падал снег, чистый, белый снег,
А над площадью кружат вороны.
А на мостовой три десятка тел,
Крови ручейки во все стороны.
Пил кровавый эль Ирод проклятый,
А народ стоял как стена и злой.
Ни мороз, ни боль, слёзы прятали,
И предвестник бурь слился с тишиной.

С неба падал снег, кто-то бил в набат,
Призывал народ, на последний бой.
И сказал отец, отставной солдат:
«Я с тобою сын, я с тобою брат!»
И стоял отец впереди сынов,
Как таран, бежал на шакалов строй.
А Иуды сын целовал «орлов»
Что живут в Кремле, в стороне чужой.

С неба падал снег, разгорался бой,
Не на жизнь, на смерть, будем драться мы.
За своих детей, за родимый край
Мы стоим как свет, на пороге тьмы.
С неба, белый снег, кружит-падает
Третий год война, нас не радует,
Враг силён и всё ж, доказали мы:
УКРАИНЦЫ МЫ, не рабы войны!

8. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47789&poem=222508  - Богданочка „БУДЕ ВЕСНА!”

Снігом довкола усе замело. Хмарно.
Щось заколисує, просить тебе до сну.
Ноги болять, довкола усе примарне,
Бачиш у мріях свій дім, і тепло, й весну...

Як дочекатись, їй-Богу, тієї весни?
І в підсвідомості голос: " Не смій! Не засни! "

Ворог того й чекає. Він змій підступний.
Вмить підкрадеться, щоб вкрасти твоє життя.
Хлопче, тримайся! Тільки не стань наступним!
Слухай, дивись, нагостри всі свої чуття...

Сила твоя - у руках, в голові, у грудях.
Сил так багато, насправді, в хоробрих людях.

Знаєш, ніщо не вічне, й війна скінчиться.
Згинуть сніги, тепле сонце зігріє вас.
В венах твоїх не кров, - жага волі б'ється!
Мужність твоя безмежна! Ти герой для нас.

Йдеш до мети через терня, але терпляче.
Буде весна! Лиш тримайся, молю, вояче..

9. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47789&poem=146843 – Богданочка „СОЛДАТЕ...”

Солдате, ми з тобою чужі.
Я не знаю, як тебе звати.
Та ти там. І ти там - на межі.
Чим тобі помогти, солдате?..

Вояче, я лиш знаю одне:
Одна куля, й життя обірветься.
Чи чужинець нарешті збагне:
Як гукнеш, так тобі й відгукнеться?

Вояче, серце рветься з грудей...
Бо ти там. І ти так хочеш жити.
Не за себе воюєш, за інших людей...
Вмієш їх, й Батьківщину, любити.

Солдате, в тебе, мабуть, сім'я?
Малі діти, кохана дружина...
Я не знаю, солдате, твоє ім'я,
Але знає його Україна.

Бо ти там... У холодній траншеї.
На п'ятьох - лиш одна сигарета.
У бою, за натхненну ідею,
Не спускаєш із рук кулемета.

А в кишені - дитячий малюнок.
А на ньому: " Героям Слава!"
Цей папір - це є твій порятунок.
Ну а ти - порятунок держави.

Вояче, ти ж так хочеш миру...
Хочеш більше за кожного з нас.
Мрієш вийти з пекельного виру,
Але кажеш, що " Поки не час..."

Солдате, твій погляд блукає...
Ти наче щось свОє бачиш.
Що думаєш ти? КогО ти шукаєш?
Солдате, я знаю, ти плачеш...

Вояче, ми з тобою чужі.
Я не знаю як тебе звати.
Та ти там. І ти там - на межі.
Ми з тобою. Ми молимось, брате...

10. www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46908&poem=222531 Юрий Ланг "Тримайся, хлопчe!"

Порушив всім спокій "вeдмідь",
Підступна, страшна, зла потвора.
Напeвно, замало угідь,
Яких було вдосталь учора.

Вітчизна волала:"Сини!.."
Почули нe всі заклик діі,
Був погляд на бій зі спини
(І ворог від цього радіє...).

* * *

Донбас, там півроку — як ціль,
А вдома ні краплі пошани!..
Так важко мовчати про біль,
Водночас зіпсовано плани...

Артобстріл, окопи, бeз сну...
Хіба цe забути? Ніколи!
Постійнe питання: "Чому
Сeрця зачeрствілі навколо?"

Війни-нeнажeри вівтар,
Життя залишають щe діти!..
Бeз милиць ні кроку — тягар,
Чи зможe цe хтось зрозуміти?

Бійцeві дім рідний — шпиталь,
Свій шлях потихeньку сам топчe;
Брати* відганяють пeчаль:
"Тримайся, ми вижили, хлопчe!"

*- брати по зброї.


11. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48038&poem=212321 Елена Макарчук „Об'ява”

Проникливий погляд жінки –
Благання про допомогу.
СумкИ тягли люди з ринку
Й дивилися мовчки під ноги.

«Я бідний. Чом я повинен?
Держава хай допоможе:
Є ж якісь фонди і пільги» –
Так думали перехожі.

Та вірилось: люди є різні –
Холодне серце не кожне.
Кохання дружини – теж ліки,
Зцілити солдата зможуть.

Хотіла спитати у жінки:
Чи також вона про те знає?
Байдужі – от справжні каліки:
Протезів душі не буває.

12. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47984&poem=162304 Любовь Назаренко „Воскреснем”
                    
"...Мы восстанем, воскреснем из пепла
войны..."
                                   Ольга Асауляк
З’явилась зграя ворогів, неначе круки —
На нашу землю простягли криваві руки...

Зненацька чорний смерч упав на Україну —
І наші кращі козаки за волю гинуть...

Розподілився чесний люд на «за» і «проти» —
Синам розкрили небеса свої ворота...

В руїнах села і міста, як в домовині,
Вогнем гартується народ у часоплині...

Спадають маски із облич — і серце крає,
Плоди на чаші рівноваг — за небокраєм.

Прости дітей своїх, Отець, і душі грішні,
Щоб проросли живим зерном на нивах Вишніх.

Летить до Батьківських Основ гучна молитва,
Щоб знезійшов нам Дух Святий на поле
битви...

Голгофа кожному своя, хто вибрав долю,
Воскреснем з попелу війни — за мир, за волю!


13. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47984&poem=160159 Любовь Назаренко „За життя»
       
Змій-горинич приповз
Роздирать Україну,
І схватилися враз
Козаки за меча —
Я кохану свою
У тумані покинув,
Пригорнувши на мить
І навік до плеча...

Переможцем, чекай,
Повернуся до тебе,
Як верталися ті
До гнізда журавлі,
І незримо Господь
Усміхнеться нам з неба,
Розливаючи знов
Благодать на землі...

Пролетіла весна
Мов голубка підбита,
І зронив свої мак
Пелюстки в небуття...
Помолившись, іду
Крізь розпечене літо —
За Країну, за Мир,
За Любов, за Життя!

Голосування у вигляді ПРИХОВАНИХ рецензій, критика творів - на сторінках авторів (для цього і кидабю посилання), голосуємо до 18 грудня. От 19-ого роздам подарунки переможцям)) Позаконкурсні вірші, які я обіцяла переслати в шпиталі (перешлю!) виставлю трохи згодом. Відзвітую)

История cоздания стихотворения:

Не знаю, що вийшло: натиснула кнопку "Убрать слева" а зникло все, що стосувалося конкурсу "Тримайся хлопче"(( Тексти поза конкурсом будуть! (майже всі скопіювала в ту саморобну книгу, що відправлятиму на шпиталі). А от моя передмова... Ну теж доведеться повертати через соцмережі