Автор: ПОЮ
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-09-22 12:16:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Стіна

Була велика та міцна стіна,
що захищала від страшного вітру.
А потім різко рухнула вона,
так стало зимно, ніде себе діти.

Пов'яли квіти, що цвіли в дущі.
Від вітру полум'я потроху так згасає.
Без тебе, милий, холодно мені.
Та пам'ять відчуттів мене тримає.

Одне не взмозі тільки зрозуміть,
чому й без того у холодну пору.
Практично, кожен сильно норовить
задути полумя, щоб втішити свій норов.

Та я не здамся, віриш я зумію
із попелища феніксом взлетіти.
Можливо, з часом я таки зчерствію,
та не для тих, хто ціне мої квіти.

История cоздания стихотворения:

Це саме те відчуття, коли ти ховаєш свого коханого, а навколо всі тільки й те, що потішаються, так би мовити,
спостерігають, що ж буде з тобою далі, вичікують момент, коли ти впадеш.