Автор: Вера Орлова
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2016-08-23 23:14:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НА ПАСТБИЩЕ (НА ПАСОВИЩІ)

(НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ)

Сегодня я за пастуха
(Приехала коров пасти в село)
В руках «надійна палюга»
А за плечами торба, словно помело.

Пасём с папаней нынче стадо
Соседская собака с нами Тошка
Покрикиваю на коров как надо,
А иногда ругаю их немножко.

Пасём мы стадо за селом
На пригорке красивом, как ковёр,
И  я мелькаю помелом
И  вдоль кидаю пристальный свой взор.

Отсюда видно весь простор
Смотри, любуйся на природу.
Земля как будто бы сплошной ковёр
Неужто так и было сроду.

Здесь голубые васильки
Ромашки белые, как снег
Горошиков душистых островки
Цветов не сосчитать мне всех.

Над ними бабочки порхают
И майские жуки гудят
Душистый мёд здесь пчёлы собирают
И в ульи стрелами летят,

Синица с жаворонком спорит
Кто лучше песню заведёт
А желтобрюшка всё трезвонит
Соловушка без устали поёт.

Богата миром ты,Земля,
И пеньем птиц своих победным,
А я как точечка твоя
Возможно даже не заметна.

Украина – Родина моя,
А я её земли частица
А время не щадит меня,
К закату как на крыльях мчится.


(УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)

Сьогодні я за пастуха,
Приїхала корів пасти в село.
В руках надійна палюга,
А за плечами торба, мов крило.

Пасемо с татусем нині стадо.
Сусідськая собака з нами Тішка.
Себе веду з корівками до ладу,
А іноді якусь полаю трішки.

Пасемо ми стадо за селом
На красивому підгірку мов килим.
А я мигчу своєю торбою-крилом
Дивлюсь удалину і в серці радості приплив.

Звідси видно простір весь.
Дивись, милуйся на природу.
Це ж в Україні, а не десь!
Невже ж отак і було зроду?!

Цвітуть блакитні васильки,
Ромашки білі, ніби сніг,
Горошиків духмяних острівки.
Не порахувати квітів всіх.

Над ними метелики кружляють,
Хрущі яскравії гудуть,
Мед духмяний бджілоньки збирають
І стрілами до вуликів несуть.

З жайворонком сперечається синиця
Хто краще з них співає.
А жовтобрюшка щебече, бадьориться,
Трель солов’їная чаруюче лунає.

Багата світом ти, Земля,
І співом пташок переможним.
А я мов крапочка твоя,
Можливо,  і розгледіти не можна.

Україно, серденько моє!
Землі твоєї я крупинка,
А час не жалує мене,
Не за горами вже й зупинка…

История cоздания стихотворения: