Автор: Лилия Фокс
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-10-25 17:15:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Бурхливий Вітер

Мій кращий друг, Бурхливий Вітер,
Одного разу прилетів спочити,
Присівши на моє плече.
Йому, на жаль, бракує літер,
Тому гойдав він довгі жовті віти -
Хотів привабити мене.

Він наспівав, що був зі мною
В пору рудої, як вогонь, лисиці -
Тоді зустріла я тебе.
Осіння мла пливла стіною,
Та щебетали в серці білі птиці,
Переповняючи мене.

Так тепло нам було з тобою...
Кружляв осінній листопад над містом...
Ти спокій дарував мені.
Дзвеніли струни всі луною –
Сповнялись звуки ті безмежним змістом,
В акордах у моїй душі.

Мій Вітер дув, гойдав дерева,
Коли між нами помирали зорі...
Він був зі мною і тоді.
Коли брудніли всі джерела,
(Які блищали і були прозорі) -
Наші джерела молоді.

Спостерігав Бурхливий Вітер
Та стало жаль йому тієї сили,
Яка з’єднала наші дні.
Він намагався, любий Вітер,
Так впевнено мої свічки згасити,
Які стояли на вікні.

Та знаків тих не помічала…
Тож він цю пісню спогадів шепоче -
Осіннім листям шелестить.
Та я згадала! Заквітчали
Кохання крила – без кінця тріпочуть!
Тож сили дасть мені ця мить.

Дасть сили все, що так замало,
В долонях наших - зберегти… І може
Вогню іскринка заблищить.
Дасть нам ночей і днів чимало,
Щасливі спогади і сни примножить.
І Вітер з нами полетить.

История cоздания стихотворения: