Автор: Лилия Фокс
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2016-11-24 13:17:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Знов вечоріє на природі,
цвіркун співає пісеньку свою...
Я йду до дому в прохолоді.
Втомились ноги - стану, постою.
Навколо ліс, залитий сонцем,
поля в квітках і пагорби круті,
Дніпро тече грайливим танцем,
буяють трав стеблинки молоді.
Цей край дитинства не забуду,
хоч там нема вже рідної душі.
Суниці пам'ятати буду,
що там збирала, і гриби смачні.
Високі і густі ялинки -
між них витає аромат смоли.
Старенькі згорблені хатинки
тепер далекі, та вони були…
Були і будуть жити вічно
в моїй свідомості ті світлі дні.
Насняться, коли буде зимно
й заграють теплі промені в мені.
История cоздания стихотворения:
Один, услышав,
утвердился... Другой, напротив, обозлился,- Их, к сожаленью, большинство... Иисус собрать детей стремился, А сатана над Ним глумился, Распространяя ложь и зло!.. Так и сегодня происходит. Не научился мир любви!.. Святую Истину находит Душою кроткий в эти дни! |
Рецензия от: Василий Омельченко 2024-03-29 07:39:50 |
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |