Автор: Лилия Фокс
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2022-03-24 12:15:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ми ніби вже той біль пережили...

Ми ніби вже той біль пережили,
серця щемив щорік кривавий спомин...
Хіба бабуся знала, що могли
її слова згадатися під бомби?

Ні безліч знаків, ні прямих промов
було не досить, щоб прийняти дурість...
Здавалося, курсуємо в любов
від смерті, смутку — оминули лютість...

Година п'ята — вибухів акорд...
Безсонні ночі, ніби під прицілом.
Підвальний сон... Встановлює рекорд
сиренний рев — і реагує тіло...

То скільки ще давати людству шанс?
То скільки ще ходити будем колом?
Планета не виносить більше нас...
Ще скільки нам пишатися розколом?

Чи може віднайти в своїх серцях
любов, єднання, мир та рівновагу?
Чи щастя наше в першості й мерцях?
Чи може у медалях "за відвагу"?

Ми ніби вже той біль пережили —
та знову покоління ветеранів...
На смерть ідуть обдурені сини —
блукаємо між зведених "парканів"...

23.03.22

История cоздания стихотворения: