Автор: Мязина Мария
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-09-25 21:06:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ми з тбою Єдні (ми з тобою разом)

О любо моя, ніжна і красива,
Ти вже до болю сива,
О любо моя, матінко рідненька,
На небо не дивись ти, ненько.

Тебе ми кров'ю заливали,
Тебе ми били, і тебе ж ми крали,
Тебе кидали, ми тебе ламали,
Тебе! О, земле рідно, ми тебе вбивали!

Ми, як чорти, тебе шматками викидали,
Не помічали ніжних материнських сльоз,
Не помічали, матінку вбивали,
Коли братів супроводжали в вічний сон.

О любо моя ненько, ти Єдина,
Ти мила, ніжна, лагідна, красива,
Пробач будь-ласка, свого, мертвого вже, сина
За всі гріхи, що він тобі зробив.

Пробач нас, матінко, ти сильна,
А ми – сини твої, теж не слабкі.
Доньки твої гарніше сонця, Ниви,
А лагідність і ніжність від тебе взяли.

Ми вічно будемо молитись небу,
Прощення будемо просити в тебе,
Ти лагідна, ти ніжна, ти красива,
Ти в нас єдина, Наша Україна.

Я хочу матінку до себе пригортати,
Але долоні моїх всі в крові і болю,
Пробач, не хочу малінку лякати,
Не хочу її сльози витирати.

Я стану маком, тим червоним, що в крові,
Вбрання матусі буду прикрашати,
А може краплею маленькою в росі,
Що з сонцем в небо буде поспішати.

Я буду поруч, разом із тобою,
Моя рідненька, лагідна земля,
Ти знаєш, я за тебе, мов стіною,
Як декілька столітть назад.

О любо ненько, знаєш, ти Єдина,
Земля ти наша лагідна і сильна,
Ти незалежна, радісна країна,
О, Вільна Наша Люба Україна.

История cоздания стихотворения: