Автор: Анточь Антон
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-04-21 15:18:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Зазирає у вікно...

Зазирає у вікно чорнобровий місяц,
та шукає у пітьмі дівчину-красуню,
ту, яку я у вісні палко поцілую.
І яку собі я вибрав серед інших тисяч.

Я його тоді просив,та благав старанно:
передай ти їй привіт, що її кохаю,
та от тільки одне горе-я ім'я не знаю.
І хотів тоді спитати,та все було марно.

Місяць своїм білим сяйвом освітив кімнату,
а на ліжку,у сорочці дівчина лежить,
та від свічки у пітьмі вогник мерехтить.
Відкриває своїм світлом всі її принади.

Переказував  це Місяць та у бік махав:
якщо хочеш,підскажу як її знайти,
стежку в лісі покажу,швидше ти лети.
Але я так поспішав,що аж заблукав.

История cоздания стихотворения: