Автор: Тамара Козловмкая
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-11-25 18:39:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Напевне я свої думки сховаю

Напевне я свої думки сховаю,
Й сама сховаюсь в темряві думок.
Не легко, та нажаль я пам'ятаю
Твій кожен подих і твій кожен крок.

Я заховаю всю цю дивну ніжність,
Я заховаю всю свою печаль.
Здавалось, що в тобі вся моя вічність.
Та знов тікаю в невідому даль.

І хто кого тепер переговорить,
І хто зуміє першим зрозуміть,
Що там де двоє там не буде троє.
А в недовірі лиш душа згорить

Напевне буде краще зупинити
Потік незрозумілих для нас фраз.
Щоб ми змогли хоч трохи зрозуміти
Що є важливим, а що ні, для нас.

І ти мовчиш. Така глибока тиша.
Вона зуміла серце зупинить.
Чи я тебе, чи ти мене залишиш..
І хто кого тепер перемовчить?

Не буду я тримать тебе щосили.
Й шукати виправдань для нас.
Адже коли людині хтось важливий,
То знайдяться бажання, сили й час.

История cоздания стихотворения: