Автор: Крапля
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-11-23 19:18:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

001

***

Ти снідаєш печивом з молоком та навіть не хочеш думати, як ті кляті вихідні повз тебе пролетіли,
Тітонька з телевізору щось говорить про вдалий день, рекламує тобі нові ліки від алергії.

Її голос проникне в тебе та почне монотонно звучати, нібито то як сумління з тобою поряд,
І ти здогадаєшся, з якої причини в тобі голоси поселились і кожного ранку про щось говорять.

І ти здогадаєшся, від чого не дихається, не спиться, не засипається як то було тоді, раніше;
Чому все, що і вчора здавалося недосяжним, раптово від тебе ще на кілька кроків ставало вищим.

Ти зрозумієш, чому відображення в дзеркалі помутнішало, а чужі люди тільки і дратували,
Ходили коло тебе і вмовляли тримати себе в руках, примовляючи «всі ми когось втрачали».

Все як завжди. Ніби звичайний ранок після чергової та безглуздої, злої сварки,
Все та ж квартира, постіль, двері та все ще зламана кавоварка.

Та щось відрізнялося від минулих образ, балачок, твоїх зрад, її викриків та мовчання.
Все як завжди. Та ти озираєшся і чогось знову, якоїсь дрібнички не вистачає.

Ніхто не прибрав за тобою посуд, чашка тільки одна на столі лишилась,
І жодна з твоїх коханок останні ночі не згадувалася та зовсім тобі не снилась.

Ніхто не дорікає за весь той безлад, що ти лишив у своїй кімнаті,
Ти про це мріяв – тримай, до чого жалітися, просити когось в сотий раз тебе пробачати.

Ти про це і просив. «Я все виправлю» - говориш про себе, наче біда ця та вся твоя біль минеться.
Та вибач. Ти – цілковитий бовдур. Вона більше не повернеться.

История cоздания стихотворения: