Автор: Крапля
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-11-28 01:57:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

008

***

Дивно так. Ось розбивається серце, а відчуття ніби шлунком назовні вивернули.
І ще клялася, що "все", більше ніяких дурощів, ніяких слабостей та помилок.
Та щось ті очі з небом всередині нагадують щось накшталт такого необхідного стимулу,
А потім - душа "напів-мертва" і ніби ломається кожна з моїх кісток.

І так постійно. Ти щось говориш, а в моїй голові загорається світло, надходить хвиля якогось спокою;
Випадково торкаєшся моєї руки - і я розумію, що навіть мозок всі правила обережності геть забув.
Я можу тобі обіцяти, що буду пристойною "подружкою навіки" і стану тобі посміхатись, хоча би спробую,
Тільки як вирветься випадково моє "кохаю", будь ласка: ти нічого не бачив і зовсім нічого не чув.

История cоздания стихотворения: