Автор: Нинель Калениченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-12-01 13:23:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Солона сльоза

Намріяне щастя наснилось:
Стою, мов берізка, в лісу,
Скидаю я білую кору
В холодну, прозору росу.

А ти, ніби дуб той могутній,
Розлогий, поважний, міцний,
Даруєш ти затишок людям,
Та чомусь занадто сумний.

Навколо нас лагідний вітер
Погойдує стиха гілки,
Й була я від того щаслива,
Що поруч – Ти славний такий.

Та раптом затьмарилось сонце,
Нахмарилось, як на грозу.
І я пробудилась в тривозі
Й ковтнула солону сльозу.

Намріяне щастя наснилось…


1983 р.

История cоздания стихотворения: