Автор: Нинель Калениченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-09 12:12:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мій тато (до 115 річниці з дня народження)

Мій тато не шукав легких доріг,
А йшов незнанними шляхами,
Коли йому було сімнадцять літ ,
Він мужньо бився з ворогами.
В двадцяті роки тато мій
Став комуністом і відтоді
Соціалізм він будував
А не чекав на нагороди.
В тридцяті роки на селі
Очолював радянську владу,
Хотів людей він захистить
І був приречений на страту.
І тільки Постишів тоді
Не дав загинути солдату,
Він знову тата повернув
У нашу білу, світлу хату.
А коли грянула війна
Мій тато першим йшов до бою,
Він під Москвою воював,
На смерть з нацистською ордою.
Тяжко поранили його,
Потрапив в госпіталь мій тато,
Два роки бились лікарі,
Щоб смерть від нього відігнати.
І врятували, повернувсь,
Продовжував він працювати,
Хоч рани мучили його
І не давали часто спати.
Та не здавався тато мій,
І ті часи багатотрудні
Він згадував, бо й ордени
Прикрашували його груди.
Вже тяжко хворий, - інвалід,
Робив він все, щоб Україна,
Була могутньою й завжди,
Цвіла вона, як та калина.
Вже сорок літ пройшло з тих пір,
Як не живе мій любий тато,
Та я завжди кладу йому
Букет гвоздик на мармур свято.

История cоздания стихотворения: