Автор: Джаспер Блек
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2016-12-02 18:38:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Воїн

Попід сірим зимнім небом,
Воїн із мечем метався:
І колов він, і рубав він -
Тіні знищить намагався.

Під холодне зимнє небо
Вийшов він на поле битви,
Був в доспіхах золочених,
Меч тримав гостріший бритви.

Меч рубав управо й вліво,
Тіні мов вогні згорали.
Нищив він вороже військо…
Очі ж блискавки метали.

Нищив він їх всіх безжально,
Бо стояла пред очима,
Все одна і тая ж сама,
Найкривавіша картина…

Горить вогонь посеред степу:
То селище його горить,
В огні рида мала дитина
І чорний ворон там кричить.

Вітер гонить сухе листя,
Селище дотла згорає…
У руках страшенна втома
Й ненависть в очах палає.

Тіло лицарське все в ранах,
Та немає страху смерті,
Бо ж немає вище чести,
Ніж за праве діло вмерти.

Вже й доспіх увесь розбитий
Та й меча уже немає…
Ще жива лиш сила духу
Та й вона вмить помирає…

Просинається наш лицар
Вдома, в ліжку, в ріднім замку,
Та нема йому спокою
Аж до самого світанку.

Людськість вся отой є Воїн,
Тільки от не пам’ятає
Що ті тіні то є військо,
Що лиш душу розриває.

Знищить тіні не так легко,
Як було їх всіх створити:
Нищить їх вогонь сердечний,
Котрий треба запалити.

Той вогонь, що горить вічно,
Той вогонь, що зветься воля
Слід у серці розбудити -
Лиш тоді озветься доля…

Є одна в народі мудрість,
Що слід людям розказати.
А хто знає хай послуха,
Щоб навік запам’ятати:

Лиш хто вірно йде до цілі,
Ні на мить не відступає,
Хто йде вгору терпеливо,
Той свого і досягає.

І тому все знову й знову,
Воїн із мечем метався:
І колов він, і рубав він -
Тіні знищить намагався...

История cоздания стихотворения: