Автор: Євген Демчук
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2016-12-27 21:29:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моє Томашпілля.

                                    Присвячую  всім  жителям  Томашпільського  району,   
і  
                                    особливо   землякам  сіл  Рожнятівки  та   Гнаткова.

                                                                         Євген  Демчук


         Моє  Томашпілля.


Томашпілля, милий  краю,
Перлина  рідної  землі,
Стежина  з батьківського  раю,
Де  мріють  верби  чарівні.

Завжди  до тебе серцем лину  
І в  подумках, і  наяву.
Де б  я  не був,  щоднини   бачу
Ту  ніжну  посмішку  твою.


Згадаю  весноньки  і  зими,  
Літа і  осені  прихід.
Вони  у тебе всі  чарівні,
Минають мов  пташиний  літ.

Тримаєш  ти ту  память  вічну  
Про нас і тих,  хто  з нами  був.
Нехай  стоїть  вона велично ,   
ЇЇ  ніхто,  щоб  не забув.    

Земля  ти  моя  Томашпільська,
В Рожнятівці   й  Гнаткові  босий  ходив.
Прекрасну  Русаву  з  Стіною  зєднану  
Назавжди  в  думках  залишив.

І  нині  веселка думки  огортає,
І  радісно  знов  на душі,
Що  був ти  і виріс   із  друзями  разом
На  цій прабатьківській  землі

Ліси  і неозорі ниви ,
Озерця  й  славні  річечки
Дали  нам  сили  довше жити,
Нас  поєднали  на  віки.

Дороги  на  Ямпіль і  на  Могилів,
Крижопіль і  Вінницький  шлях
Вели  нас  туди  , куди Бог  нам  велів,
І також   слід  долі  проляг.

З  Томашполя  в села  фотограф  приїхав,
Було  це  ген-ген,  як  давно,
Але  і  сьогодні  пригадую  Мішу,
Що людям  творив  на  добро.

Вапнярка  -  ворота і гавань  
Землі, що  дала  нам  життя.
Зерно  до  комори  сюди  ми  возили,
Бо щедрою нива була.

Мої  вчителі  благословенні  -
Гончар,  Вербовецькі,  Сауляк,  Воронюк.
А  поряд  із  ними матуся   -
моя дорога   Катерина  Демчук.

Ой, батьку  мій  рідний, Степане!
Не  легко  судилось  тобі.
Ногами своїми   ти  зміряв  аршини
Землі,  щоб  родила  людям.
Городи і ниви ,  сади і  засіви
Для  тебе  були,  як  молитви  богам.

Про  поле  ти   дбав,
Про його  урожаї.
І  нас  научав  на життя.
За  це  тобі,  тату,
Схиляюся  радо,
Що  дав  нам  доріг  майбуття.

Де  линуть в  гаях  солов”ї,
Де  бджілки  збирають нектари ,
Кохалися  ми    і  співали  пісні,
Вітчизну  свою  прославляли.

Молюсь   за тебе, моя  земле,
Благаю  Бога  про  добро,
Про  мир   і  злагоду  в країні,  
Про  те, щоб   горя не  було.

Нехай  же  назавжди
Живе  і радіє   все те,
Що  в землі  цій   росте  і зросте!
Квітуй  Томашпілля,
Перлина  Поділля,
Вкраїни  гілля  золоте!

  Євген Демчук

21.10.2014 року  м.  Вінниця

История cоздания стихотворения:

Це вірш про мій рідний край на Вінниччині...