Автор: Сергей Немо
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2016-12-22 12:24:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Руки

(Присвячується  одній  юній  художниці (ВК)

В  Німеччині  в  п’ятнадцятім  столітті,
Поблизу  Нюрнберга,  в  глухім  селі,
Жили  в  одній  сім’ї  багатодітній
Два  брата,  в  злиднях  і  важкій  нужді.
Альбрехт  і  Альберт  Дюрери  їх  звали,
На  двох  одну  лише  плекали  мрію.
Хоча  батьки  їх  грошей  і  не  мали,
Та  зберігали  у  серцях  надію…
В  художній  академії  навчатись
Обидва  прагнули  і  мрію  щоб  здійснити,
Один  на  шахті  мусів  працювати
Для  того  щоб  навчання  оплатити.
В  неділю,  після  служби,  біля  церкви,
Віддали  свої  долі  в  руки  Бога.
Підкинули  монетку  і  у  жертву
Приніс  Альберт  себе  для  брата  свого.
Чотири  роки  він  на  шахті  працював,
Зносив  смиренно  труднощі  і  втому.
А  брат  його  найкращим  учнем  став,
Талант  художника  розкрився  в  ньому.
Гравюри  і  різьба  йшли  на  розхват,
У  чергу  за  картинами  ставали.
Багатим  став  і  знаменитим  брат,
І  рідні  вже  його  нужди  не  знали.
Щасливим  повернувся  він  додому,
Банкет  святковий  в  честь  його  почався.
Приніс  Альбрехт  подяку  брату  свому,
Хотів,  щоб  теж  він  на  художника  навчався.
Та  Альберт  тільки  гірко  посміхався,
Рікою  сльози  по  щоках  його  текли.
І  келих  у  руці  скаліченій  хитався,
Бо  пальці  всі  поламані  були…
Пройшли  віки.  Та  жертва  не  забута.
Картина  Альбрехта  навіки  зберегла
В  молитві  складені  скалічені  ті  руки,
Любові  сповнені  й  сердечного  тепла…

© S.Nemo
02.02.2016

История cоздания стихотворения: