Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Александр Алексеевич Защитник
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-06-23 09:09:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Та все впорядку, майже в нормі
Я трішки заблукав в пітьмі
Мене пробачьте, Вас благаю
Я тільки кола на воді...
Які росходяться помалу...
Все далі й далі, від війни
І тільки в пам"яті - Навалу
нам роблять підлі москалі
Вони горлали -"Мы же братья!"
А за спиною гострий ніж...
Який тримали, як прокляття
Загнавши, посеред лопаток, між
І як, той снайпер вузькоокий
"Тримав" мене, три рази бив,
але Господь, Всіх, Український
Зберіг життя і захистив...
Помалу, відійшли від болю
Зарубцювались рани вже,
та тільки не пробачем горе
Бо Велич Нації, то Все!
І Я вже звик, що спозаранку
Коли на сході, Сонця край
Теплом дарує на світанку
Це Україна, це наш Рай!
История cоздания стихотворения:
Олександр Захисник, 23.06.2017. 8-00
Крик души. |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-23 08:37:36 |
Замечательное светлое стихотворение! |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-23 02:30:35 |
Так, не легко, а зараз тім паче. Зворушливо! |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-23 02:25:34 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |