Автор: Виктор Харламов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-02-01 07:18:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В. Шекспір Сонет 130

Що  сонце... У коханої душа
І погляд, і  вуста  все ж  красивіші,
А  білі  груди... їх  краса  втіша...
Волосся  юнки,  блиск - шанують вірші...

Троянд дамаських колір ніжний щік;
Ще й тіла  улоговин аромати
Вдихати завжди  я  готовий... Сон повік,
Від чистоти її, без оргій... шати.

Божусь, її миліша мова... так,
Мелодії гортанні у богині,
Це  точно, в цьому є любові знак,
Що  витонченість знає, кращий й нині.

І небом, і  любов'ю  присягну:
Любити буду лиш її ... одну.

История cоздания стихотворения: