Автор: Виктор Харламов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-04-03 10:17:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мені зірка на долоню впала (з О. Дольського)

Мені зірка впала на долоню.
Я її спитав: - Ти звідкіля?
- Дайте-но я трохи охолону,
Бо летіла надто вже здалля.

Далі сяє й мовить... потихеньку,
Як дзвіночок ніжний пролунав:
- Не дивіться, що така маленька,
Вмію я робить багато справ.

Необхідно вам лише згадати,
Що для вас найважливіш за все.
Часом можу мрії я здійсняти,
Шляху свого довгого вінцем.

Знаю я, що над усе жадане;
Згадувати довго, як розмову:
Хочу я кохать та буть коханим,
І щоб мати не хворіла знову.

Щоб на нашій, на гіркій планеті,
Лиш зірки з небес униз неслись.
Всі були довірливі, відверті
І любили квіти, дощ, і ліс.

Щоб траву косою лиш косили
І щодня до Місяця літали.
Щоб коханих на руках носили
І хвороб із війнами не стало.

Щоби дружба нам несла лиш радість,
Щоби вірність вічною була,
Щоб, не тягарем "люб"язним", старість –
Мудрістю на серце нам лягла.

Щоб біля багаття, під зірками,
Пісню цю, тихенько все ж, співати…
А іще – кохать і буть коханим
І щоб більше не хворіла мати.

Згадував я довго все прекрасне.
Довго, надто довго - чув мовляв...
Зірка, необачно-швидко, згасла –
Сил її я не розрахував…

История cоздания стихотворения: