Автор: Виктор Харламов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-06-17 04:40:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В. Шекспір (К. Марло) Сонет 55

Блиск мармуру зна чахлість склепів все ж;
Царі не зможуть довше жити віршів.
Безглуздість забуття камінню меж
Дарує часу дах. А що миліше...

Змете ВІЙНА усе найкраще, так;
Переверне зла мармур, тла основу;
В творінні кращих рушить щастя смак,
У розбраті спитає знову й знову:

"А чи була теплішою Земля?"
Звучання віршів гомінких чекає -
Меч Марса згубить все... Ні.., днів зоря
Живої пам'яті не спить в слів стаї.

Тлінь не чіпай, Суд Божий від вінця,
Живе з віршами, в них.., в меті Творця.

История cоздания стихотворения: