Автор: Виктор Харламов
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-10-28 10:12:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Слов'янка Межівська (пам'яті Юрія Пізняка)

Часів Муравський шлях колись шукав
Козак сторожовий, в Крим та Окрайну:
Харциз Гончар був сотник кращих лав,
Гроза татарських недругів. Він хану

Не дав так панувати, як в орді,
в Слов"янці (Павлоградського повіту).
Там річка Бик ревла іще... Куди
Сьогодні подівались Степу квіти...

Нащадки Стуса, Мацегори тут...
Баюк мав довгий шлях, не завжди гарний..
На землях вистачало душ, іх труд
І в сьогоденні хлібний, так - аграрний.

Пройшли віки крізь велич хижих днів,
До волі кликали, до слави, бою...
Хоробрих, земляків рід не збіднів,
Він і сьогодні вірних зве з собою

Синів та дочок, в небом ліпше знану
Країну щастя, радощів заграв...
Капіталізму. З мрій козацьких, шану
Часів святих, Муравський шлях надбав.

(*** http://memorybook.org.ua/19/piznyak.htm)

История cоздания стихотворения:

"Село Слов'янка розташована на сході області за 125 кілометрів від Дніпра у степовій зоні на лівому березі річки Бик. Вище за течією на відстані 2,5 км
розташоване село Андронівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Водолазьке, на протилежному березі - село Наталівка. Поруч проходять
автомобільні дороги М04 (E50), Т 0428 і залізниця, станція Слов'янка.
Історія[ред. • ред. код]
У 17 столітті в період існування Запорозької Січі на території сучасної Слов'янки була козацька сторожова охорона, яка контролювала Муравський шлях з
Криму до Росії. Охоронний загін очолював сотник Гончар, який загинув 1660 року в сутичці з татарами. Балка, у якій його поховали стала називатись
Балкою Гончара. Про неї є згадки у документах 1707 року поміж інших населених пунктів Запорозької Січі. Весною 1774 року тут оселилось декілька
учасників повстання Пугачова, які переховувались тут від царського уряду.
1775 року у цій місцевості проїздом побував губернатор Азовської губернії Василь Чертков. Він наказав почати заселення цієї місцевості, сподіваючись
згодом заснувати тут місто Слов'янськ. Тому нове поселення 1777 року назвали Слов'янкою.
За переписом 1782 року, у Слов'янці проживало 560 душ. Населення займалось рільництвом і тваринництвом. Розташування Слов'янки на річці біля
шляхів сполучення та наявність родючих земель сприяли розвитку слободи. 1859 року тут налічувась 3 049 мешканців, населення відносилось до
категорії державних селян.
За даними 1859 року Слов'янка була державним селом. Тут була 1 православна церква, 3 ярмарки, поштова станція, 442 подвірь, 3046 мешканців, майже
суцільно українців.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Слов'янської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3 845 осіб у 597 дворах, існували
православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, лісовий склад, винний склад, рейнський погріб, 2 постоялих двори, відбувалось 3 щорічних
ярмарки.
1897 року чисельність населення збільшилась до 5 709 осіб, а кількість дворів — до 927.
За звітними даними 1916 року у Слов'янці працювали двокласна і дві церковнопарафіальні школи, земська лікарня (відкрита 1909 року). Розвинулись
господарство, торгівля і дрібна промисловість — діяли один паровий і 49 вітряних млинів, 4 олійниці, 7 кузень, два цегельні заводи, 5 зернових
громадських контор, 5 приватних мануфактурних крамниць, лісний склад, 3 шинки. Чисельність населення становила — 8 430 мешканців.
Після повалення російської монархії 1917 року та з початком громадянської війни у Слов'янці неодноразово змінювалась влада, село захоплювали різні
війська: німецькі, Червона Армія, війська УНР, Добровольча армія. В грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу. Військовими діями та
діяльністю військ господарству села було завдано значних руйнувань.Під час німецько-радянської війни Слов'янка була окупована німецько-
нацистськими військами. Звільнена від окупації 14 вересня 1943 року.
Протягом 1950-х років усі колгоспи села поступово об'єдналися в один — «Радянська Україна»...
- В ніч на 14 серпня 2014 року на блок-посту «Слов'янка-кордон», на якому терористи намагалися зі зброєю прорватися з Донецької області у
Дніпропетровську, Юрій Пізняк поїхав до блок-посту, коли отримав повідомлення, що там почалась перестрілка, його машину розстріляли на під'їзді до
блок-посту. Лише коли прибула група спецпризначенців та захопила злочинців, Юрія змогли відправили до лікарні, але врятувати його життя не
вдалося."
Дата та місце загибелі: 14 серпня 2014 р., с. Слов'янка, Межівський район, Дніпропетровська область.
Обставини загибелі: Вбитий в ніч на 14 серпня 2014 р. на блок-посту «Слов'янка-кордон», на якому бойовики намагалися зі зброєю прорватися з
Донецької області у Дніпропетровську.
Місце поховання: с. Славне, Межівський район, Дніпропетровська область (фото пам'ятника).
Орден За заслуги III ступеня
Указом Президента України № 900/2014 від 1 грудня 2014 року, "за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-
освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю", нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня
(посмертно)."