UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Виктор Харламов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-12-09 12:36:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
"ГИТАРА" Федерико Гарсиа Лорка
Начинается плач
гитары!
Вмиг хрустальное сломано
утро!
Начинается плач
гитары, -
Не умолкнет, не умоляй!
Монотонно рыдает, ярко:
так вода ключевая плачет,
ветер манит к себе подарком,
снегопад призовёт незряче...
Невозможно ей смолкнуть дивной,
Нежной, кроткой, любимой, наивной.
На горячей арене южной -
Лесть прохлады белых камелий
Для песка с белизной ненужной
Дню грядущему, лучшей цели -
Птице утренней - солнца кокетке.
Пять клинков рай тезая пели:
"О, гитара! Рань сердце в клетке..."
История cоздания стихотворения:
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 277
Рецензии
Всего рецензий на это произведение: 1.
Вы молодец, я Ваша почитательница. Но по-моему ненужной пишется вместе, но не настаиваю, уточните...
2017-12-10 01:27:05
La casada infiel
Y que yo me la llevé al río
creyendo que era mozuela,
pero tenía marido.
Fue la noche de Santiago
y casi por compromiso.
Se apagaron los faroles
y se encendieron los grillos.
En las últimas esquinas
toqué sus pechos dormidos,
y se me abrieron de pronto
como ramos de jacintos.
El almidón de su enagua
me sonaba en el oído,
como una pieza de seda
rasgada por diez cuchillos.
Sin luz de plata en sus copas
los árboles han crecido,
y un horizonte de perros
ladra muy lejos del río.
Pasadas las zarzamoras,
los juncos y los espinos,
bajo su mata de pelo
hice un hoyo sobre el limo.
Yo me quité la corbata.
Ella se quitó el vestido.
Yo el cinturón con revólver.
Ella sus cuatro corpiños.
Ni nardos ni caracolas
tienen el cutis tan fino,
ni los cristales con luna
relumbran con ese brillo.
Sus muslos se me escapaban
como peces sorprendidos,
la mitad llenos de lumbre,
la mitad llenos de frío.
Aquella noche corrí
el mejor de los caminos,
montado en potra de nácar
sin bridas y sin estribos.
No quiero decir, por hombre,
las cosas que ella me dijo.
La luz del entendimiento
me hace ser muy comedido.
Sucia de besos y arena
yo me la llevé del río.
Con el aire se batían
las espadas de los lirios.
Me porté como quien soy.
Como un gitano legítimo.
Le regalé un costurero
grande de raso pajizo,
y no quise enamorarme
porque teniendo marido
me dijo que era mozuela
cuando la llevaba al río.
Federico García Lorca (1898-1936)
Y que yo me la llevé al río
creyendo que era mozuela,
pero tenía marido.
Fue la noche de Santiago
y casi por compromiso.
Se apagaron los faroles
y se encendieron los grillos.
En las últimas esquinas
toqué sus pechos dormidos,
y se me abrieron de pronto
como ramos de jacintos.
El almidón de su enagua
me sonaba en el oído,
como una pieza de seda
rasgada por diez cuchillos.
Sin luz de plata en sus copas
los árboles han crecido,
y un horizonte de perros
ladra muy lejos del río.
Pasadas las zarzamoras,
los juncos y los espinos,
bajo su mata de pelo
hice un hoyo sobre el limo.
Yo me quité la corbata.
Ella se quitó el vestido.
Yo el cinturón con revólver.
Ella sus cuatro corpiños.
Ni nardos ni caracolas
tienen el cutis tan fino,
ni los cristales con luna
relumbran con ese brillo.
Sus muslos se me escapaban
como peces sorprendidos,
la mitad llenos de lumbre,
la mitad llenos de frío.
Aquella noche corrí
el mejor de los caminos,
montado en potra de nácar
sin bridas y sin estribos.
No quiero decir, por hombre,
las cosas que ella me dijo.
La luz del entendimiento
me hace ser muy comedido.
Sucia de besos y arena
yo me la llevé del río.
Con el aire se batían
las espadas de los lirios.
Me porté como quien soy.
Como un gitano legítimo.
Le regalé un costurero
grande de raso pajizo,
y no quise enamorarme
porque teniendo marido
me dijo que era mozuela
cuando la llevaba al río.
Federico García Lorca (1898-1936)
2017-12-10 14:10:29
Пейзажи, натюрморты, пьесы,
Поэмы, книги - страсти дней;
Седые мысли, вид белесый,
О жизни шепчут мне... О Ней.
В которой всё не по уму
Всё ложью истекает, ядом;
Не мучаясь, ЕЁ пойму...
Влюбляясь в утро сонным взглядом,
Поэмы, книги - страсти дней;
Седые мысли, вид белесый,
О жизни шепчут мне... О Ней.
В которой всё не по уму
Всё ложью истекает, ядом;
Не мучаясь, ЕЁ пойму...
Влюбляясь в утро сонным взглядом,
2017-12-11 17:11:40
Пользуетесь продолговатостью моего мозга, не отличу Вас от Гарсика... Умница...
2017-12-11 18:05:33
В прямом эфире
| Чудовий вірш. Так воно і є. |
| Рецензия от: Артем Бєлєвцов 2024-04-25 12:31:40 |
| А я тоже такая, рву без оглядки. ЛГ тёплый и добрый человек, завидую. Сержик, стихо понравилось. Н |
| Рецензия от: артемия 2024-04-25 12:27:45 |
| Здивувався. Погуглив: абсолютний максимум квітня 26—34 °C. "Под сорок" це 36 - 39 градусів згідно правил округлення чисел до десятків.. |
| Рецензия от: Всеволод 2024-04-25 12:17:41 |
На форуме обсуждают
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.