Автор: Василий Бережанский1
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2017-01-26 15:38:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

«Три колоски»

Горить в вікні,плаче свіча.
Гаряча капає сльоза ,
То вона плаче –бо горить…
Виплаче все,  погасне нить.

Три колоски ,вага життя,
Три колоски, що впали в полі,
Голодне підняло дитя,
Затисло в жилочки-долоні…
Несе матусі,що лежать,
Опухли ,вже не можуть встати,
Зернятка ті приготувати,
Дитя своє нагодувать.

Свічка горить ,плаче в вікні.
Нагадує страшні ті дні,
Коли вгасало як свіча,
Як свічечка-дітей життя.

Плаче душа ,серце болить!
Як би міг час той зупинить,
Де угасало, як свіча;
Життя тонка вривалась нить.

Чужі краї,чужії люди...
Їм наше горе не болить.
І співчуття від них не буде...
Знесуть в наш дім,сміття,облуду,
Навчать!Покажуть,як треба жить!.

Черства душа в них не заплаче.
Байдужим серце не болить...
Не знають, і не хочуть знати,
Як вимирало все село,
Як смерть жнива робила в хатах,-
Відчути біль їм,- не дано....

Це наша біль,наше  життя!
Стражденні дні-нам пам’ятати!
Правда своя, у своїй хаті.
Нам будувати майбуття!.

История cоздания стихотворения:

Пам'ятаймо. Доля наших батьків, дідів.І не забуваймо катів.