Автор: Василий Бережанский1
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-07-29 12:35:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"На розмову до Тараса"

Стоїш , де  заповів  нам,
-В  своїй  країні  милій.
Видно  Дніпро  і  кручі,
-Лани  у  далині…
Та  погляд  твій  сумний,
І  в  ньому  тихий  докір,
-«Чиїх  дідів  ви  внуки?..
-Чи  на  чужій  землі!
Що сталося  з  тобою,
Дніпре  мій  широкий?
Чому  горами  хвилю
Твою  не  підійма?
Нову  чекаєш  бурю,
Що  завиває  вітром?..
-Покотиш  з  ревом  гребні,
Розбудеш    берега?
А  може  щось  із  вами?
Втомились  ви, і  сила,
Від  втоми  задрімала,
Зійшла  на  мілину.
Чи  серце  завмирає,
І  кров  застила  в  жилах?»…
-Твій  погляд  ранить  душу,
-Болить вона,  жива!

Ми   не  спимо  Тарасе!
-Це тільки так здається.
Як хвиля у Дніпрі,
-Так і людей  життя.
То  стрімко  злетить в  гору,
То  в  заводі  зав’ється...
-Таким  було  і  буде,
Вічно , земне  буття.



……………………………………..
Подув  Північний  вітер,
Взревів  Дніпро,  і  хвилю,
Погнав  між  берегами,
Погнав  у  далину.
Він  нагадав  онукам,
Чиїх  дідів  в  них  сила,
І  розбудив, що спала,
Підняв , як  в  давнину.

Угноблений    Москвою,
-Нарід за зброю взявся.
У  жилах  в  нього  кров,
Гаряча,  не  вода.
А  серце  у  грудях,
Синів, за  волю  б’ється,
І  хвиля  у  Дніпрі,
-Горами,  не   спада!

І  понесло  з  України,
У  Чорнеє  море,
-Кров  ворожу. Волі  вітер,
Подув  в  степи  з  горів.
І  почули  люди в  світі,
І  лани,  і  кручі,
Як  реве  наш  Дніпр  широкий,
Як  розливсь  могучий!

Стоїть   Софія,   Київ,
  -Це   України  міти.
Два  береги  Земель,
-Об’єднує   ріка.
Тут  нарід  наш  живе,
І  буде  вічно  жити.
Бо  наша  це  земля,
Русь   Київська-Свята!  


.

История cоздания стихотворения: