Автор: Василий Бережанский1
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2017-10-29 14:31:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

" Драма на три дії"

Недоленько моя, лукава,
Нащо нагадуєш мені,
про злети, про мої падіння...
Сама, у чорному вбранні,
-зайшла в мій Храм - мої покої...
-Своєю вічною журбою,
-наповнюючи жалем дні.

Далекий спомин, дивний світ..
Той перший крик - життя пізнання.
Двері відкрив Театр Людей -
з болями, мукою, коханням;
  -де соло драми,- граєш ти:
-споглядачами, зорі, люди...
Хиткі підмістки, в Театрі Драм;
-що на них грав - життя розсудить.

Життя, до смерті -не спинить!
Коротке, довге,- в радість, в горі;
  -серед спокус слабої волі ,-
Гідність людську,- не разгуби!
-Дійди в кінець! Зрадливій Долі,
-честь, не віддавши, ні на мить.

Відіграні всі дії драми...
Під занавіс старих куліс,
-почуєш: "Браво, моестро! Браво!"...
  --А може вслід - шалений свист...

Серце, полиш, свій біль, жалі:
  -зірка зійшла, твоя- світити!.
Згорить колись, в своїм вогні...
Згориш і ти, щоб залишити,
-свій слід - Людини на Землі.

История cоздания стихотворения: